Добош Андрій

З 1937 року член Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі. З 1940-х років – Спілки художників Підкарпаття, з 1946 року – словацького товариства «Своїна», а з 1949-го – Спілки словацьких художників. У 1973 р. нагороджений почесним званням «Заслужений художник Чехословацької республіки».

Народився 4 листопада 1911 року в с. Новосад Требішовського округу (Словаччина). У 1926 – 1930-х рр. навчався в Ужгородській вчительській семінарії, де познайомився і навчався у Адальберта Ерделі. У 1933 р. під керівництвом професора Швабінського Андрій Добош навчається в Академії образотворчого мистецтва в Празі, але змушений покинути навчальний заклад через нестатки. Через 3 роки складає іспити у Будапешті й отримує сертифікат про право викладати креслення, дескриптивну геометрію і математику.

У творчому доробку Андрія Добоша переважають пейзажі, адже він, як і решта послідовників А. Ерделі, захоплювався природою та краєвидами Карпат. У 1930-х рр. вивчав фольклор і традиції Підкарпатської Русі, тож і це залишило слід у творчості митця. Критики вважають пейзажі Добоша емоційними та виразними, у них помітний вплив основоположників закарпатської школи живопису. Примітно, що Андрій Добош – один із перших учнів Адальберта Ерделі.

Окрім пейзажів художник також виконував портрети та фігуральні композиції, а з 1940 року в нього з’являються і графічні роботи.

У роки Другої світової війни Андрій Добош вчителював у Мукачівській горожанській школі, де викладав креслення і рисунок, а паралельно з тим здобував післядипломну освіту на педагогічному факультеті у м. Сеґед (Угорщина).

Після війни оселився у м. Кошице. Знову навчається в Академії образотворчого мистецтва в Празі, працює у реставраційних ательє Народної галереї, де вдосконалює свої вміння. Трохи згодом учителює у школах Словаччини.

Починаючи з 1960 року, Андрій Добош веде активну виставкову діяльність, бере участь в експозиції на манежі Празького граду – відтоді стає однією з найбільш помітних персон кошицької художньої школи. Цікаво, що художник усе своє життя підписував свої роботи кирилицею.

Уже з 1963 року художник у своїй образотворчості активніше концентрується на спонтанній та експресивній графіці. Так з’являються цикли робіт «Дотики», «Замітки», «Повідомлення», «Діалоги», а його цикл «Магія» уже й зовсім нагадує абстрактну абетку. З цього моменту художник починає повільне повернення до фігуративного мистецтва. Крім цього, проявив свої здібності й у монументальному мистецтві, мозаїчні панно митця прикрашають будівлі у Пряшеві та Кошице.

Разом із тим з’являється його пейзажний живопис, як-от: «Оранка» (1952), «З поїзда» (1958), «Колгоспник» (1958), «За Батьківщину» (1974), «Мала Домаша» (1975), «Літо в Остурні» (1978), «Весна» (1978), «Перший сніг» (1981) – вони є окрасою Східнословацької галереї в м. Кошице.

Персональні виставки Андрія Добоша відбулися у Кошице (1958, 1961, 1966), Пряшеві (1958), Требішові (1958), Ялті (1966), Братиславі (1967), Трентоні (1967), Чикаґо (1967), Брно (1975), Ужгороді (1976).

Підготовано на основі матеріалів статті І. Небесника «Андрій Добош. 100-річчя від дня народження художника».