Майстерня Антона Секереша простора та добре освітлена – усе зроблено за власним проектом майстра. Тут відкидна дерев’яна стеля, яка веде на горище, де стоїть телескоп, і величезні панорамні вікна, завдяки яким з’являється свобода творити. «Із вікон видніється чудесне місце, де гарно пройтися й привітатися: «Привіт, замку «Паланок»! Важко не бути художником, коли видно замок у вікні. Ще будучи маленьким, я фантазував, як там жили вельможі, відбувалися штурми, а люди тримали оборону», – посміхається пан Антон.

«У дитсадок я не ходив, тож був удома з бабусею, майстрував, фантазував. Мій батько мав майстерню, де знаходилися тиски, можна було стругати деревину – радості не було меж, – пригадує художник свої перші кроки на шляху до мистецтва. – Майструвати і малювати я завжди любив. А коли довелося вибирати, з прив’язкою до хліба насущного, віддав перевагу художній обробці металу».

І досі у майстерні зберігаються ранні вироби майстра: дипломна робота «Знаки зодіаку» – металеві фрагменти кожного знаку на дерев’яній поверхні, вироби з кераміки, графіка, живопис. Каже: «Життя – це така штука, що має багато напрямів і деколи їх треба міняти».

Найбільше, звісно ж, у майстерні картин. «Малювати – це як життя, як дихати», – вважає художник. І додає: «Свою майстерню без нових картин навіть не уявляю».

Учителями Антона Секереша стали Золтан Баконій, Шандор Петкі, Іван Маснюк, Іван Дідик, Василь Петрецький. Однак рівнятися намагався на метрів образотворчого мистецтва. Так, приміром, любить роботи Мікеланджело, проте вважає, що надмірно прив’язуватися та рівнятися на чиюсь творчість не треба: «Малювати – це така робота, що не вимагає помічників. Ми не можемо озиратися й чекати, що хтось нам допоможе. Людина має почуватися впевненою і самостійною. Думаю, потрібно не змагатися з кимось, а вдосконалювати себе, власний стиль».

У майстерні привертають увагу роботи, виконані в різних техніках. Найчастіше малює олією, та має у доробку і пастелі, й акварелі, також використовує олівець, акрил, рідше темперу, гуаш та навіть кулькові ручки – Антон Секереш взагалі відкритий до експериментів.

Тут є портрети, натюрморти, але здебільшого пейзажі – воно й не дивно: любов до закарпатської природи помітна неозброєним оком, тому художника часто можна зустріти на пленерах. Митець зазначає: «Хоча не один раз бував за межами України та навіть за океаном, пейзажі Закарпаття люблю найбільше, адже воно випромінює особливу енергію. Ми маємо такі краєвиди! Це і гори, і схід та захід сонця, трішки туману і хмари бокшайські. А кольори! Як казав Микита: «Купивим фарби, бо не можу не малювати».

Не природою єдиною живе Антон Секереш: було б дивно, якби не малював замків, тим більше Мукачівський. Власне, саме мукачівський «Паланок» потрапляє в «об’єктив» митця найчастіше. Тепер художник готується до колективної виставки «Замки Закарпаття»,  тож матиме нагоду представити свої роботи широкому загалу.

Цікаво, що одні з перших робіт Антона Секереша вкрали просто із виставкової зали. Згадує: «То була перша виставка ще за студентських часів. Тоді Михайло Наумович Роскін нам порадив брати активну участь у таких заходах, бо хто знає, як далі піде життя, може, інших виставок уже не буде. Розвісив я свої роботи в актовому залі, але так мені прикро було, що дві мої графіки хтось вирізав, украв. По пам’яті я старався їх відродити хоч приблизно, але так і не вийшло». Сміється: може, ці роботи були найгарнішими з представлених, тому вкрали саме їх.

Нині ж у кожну свою роботу художник вкладає тепло і світло. «Хочеться, щоб мої картини спонукали людей на добро. Можливо, хтось за моїм прикладом теж візьме до рук пензля й почне малювати. І воно правильно, коли радісне й сонячне. Хіба має бути інакше?» – дивується митець.

Вважається, що Антон Секереш малює швидко – за день може написати одну-дві картини, а на створення портрету деколи витрачає всього півгодини, тому майже завжди при собі носить листочок і олівець та малює перехожих. «Приємно створювати портрети. Люди гарні. Коли ти бачиш світло, колір, зачіску, поворот голови, хочеться якомога скоріше це закарбувати на папері».

Творити на замовлення художнику дещо складно, бо, каже, це обмежує творчий політ уяви, створює певні рамки та задає конкретний напрям, але разом із тим дисциплінує. Однак вважає: «Творчість – це фантазія без прив’язки до кінцевого результату».

Для Антона Секереша найважливішою у творчості є позитивна енергетика та передача настрою, бо на його переконання «добро і сонце мають бути на першому плані».

Текст: Ксенія Шокіна
Фото: Наталія Павлик