ОЛАШИН ВАСИЛЬ

Лауреат обласної премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі (2006 р.), член Національної спілки художників України (1977 р.)

Народився в селі Горінчево Хустського району. У 1964 році закінчив відділення художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва. Вчителями з фаху були І. Гарапко та М. Попович. Продовжив навчання у Києві, у 1984 році закінчив скульптурний факультет Київського державного художнього інституту, де його викладачами з фаху були В. Бородай, В. Борисенко та І. Макогон.

Василь Олашин працює в жанрі станкової та монументальної скульптури. У його доробку пам’ятники відомим історичним постатям, громадським діячам. Улюбленими у митця є теми материнства, вічних почуттів, які втілює в дрібній пластиці. Художник тонко відчуває всі навколишні події, аналізує їх, і нерідко вони сприяють народженню нових ідей.

Як зазначають мистецтвознавці, для багатьох робіт Василя Олашина характерне певне спрощення форм, стилізація, активне використання елементів християнської символіки, але разом ці елементи сприяють глибокому розкриттю задуму. Автор не намагається копіювати дійсність, а творити нову. Він зізнається, що його розуміння скульптури – це узагальнення форм, вирішення відповідної теми пластичними засобами, композицією. «Скульптура наразі найбільш мовчазний і водночас найбільш промовистий вид мистецтва, тому потребує великої віддачі та професіоналізму», – каже автор. Працюючи над кожною новою задумкою, митець довго й зусібіч вивчає тему: «Коли беруся за будь-яку роботу, збираю увесь матеріал, який робили до мене і все, що лише можна знайти».

Так було і з однією з найвідоміших робіт митця – бронзовою скульптурою князя Федора Корятовича, яка розташована в Мукачівському замку «Паланок». «Над нею (скульптурою) я працював дуже прискіпливо, бо потрібно було дотриматися історичної правди в зображенні обличчя та одягу, – пригадує Василь Олашин. – Коли заготовки скульптури вже майже були готові, виникла ідея, аби Корятович показував пальцем донизу, ніби промовляючи: «Ми тут господарі». Коли ж скульптуру встановили в замку, я разом із його директором вигадав легенду: якщо потриматися за палець князя Корятовича, обов'язково поталанить у житті. Ця казочка так прижилася серед туристів, що зараз палець у Корятовича блищить, мов начищений».

Учасник художніх виставок: обласних — з 1969 року, всеукраїнських — з 1971 року, закордонних — з 1974 року.