Мартон Адальберт

Адальберт Олександрович Мартон народився 3 березня 1913 року в далекій Америці, куди доля в пошуках кращого життя занесла його батьків. У дитячому віці він разом із близькими повернувся на свою історичну батьківщину – рідну Карпатську землю. Саме тут були створені кращі полотна митця, які принесли йому заслужене визнання серед численних поціновувачів.

А. Мартон прийшов у мистецтво свого краю на межі 1940 – 1950-х років. Це був період особливого злету і популярності закарпатського пейзажного живопису. Митець переконливо засвідчив свою відданість цій малярській традиції. Тонко відчуваючи принаду і неповторну своєрідність карпатської природи, він прагнув розкрити індивідуальними засобами свого малярства її «чуттєвий портрет», емоційний стан, співзвучний авторській настроєвій ноті. Прикметними ознаками візуального мовлення художника є відданість реалістичному методу формотворення, використання «негучного», згармонованого колориту з домінантою зелено-вохристих кольорів, виразного ліплення живописних форм за допомогою широких енергійних мазків. Улюблений пейзажний мотив – камерні зображення живописних місцин, що нерідко «оживляються» стафажними фігурками людей, які створюють у картині виразні кольорові акценти.

Малярські захоплення А. Мартона не обмежувалися виключно краєвидом. У колі його мистецьких зацікавлень – натюрморт, портрет, сюжетна композиція. Живі квіти в пленері та пишні букети в скляних вазах і керамічних глечиках у творчій фантазії художника є уособленням розмаїття і краси світу. Ці полотна вирізняються багатством живопису, оформленого енергійною динамічною пластикою з використанням виразних лунких декоративних сполучень.

Вартують уваги і портретні праці живописця. Автор не обмежується прагненням максимальної правдоподібності, але ставить собі за мету розкрити характер моделі, передати її емоційний стан.

У малярських напрацюваннях А. Мартона широкою популярністю користувалися численні зображення циганок і балерин. І хоча ці полотна важко віднести до найвищих мистецьких досягнень художника, все ж вони залишили певний слід у його творчій біографії.

Після від’їзду живописця на постійне місце проживання в Угорщину в середині 60-х років він неодноразово повертався у своїй творчості до вражень і спогадів, пов’язаних із мальовничими місцинами Закарпаття, що надихали його на подальшу креативну працю.

Адальберт Мартон прожив щасливе, довге й плідне життя в мистецтві. Він творив, бо бачив у цьому своє призвання. «У житті важливо не те, щоб кожен створив велику справу і став великою людиною, але важливо, щоб кожна мала людина залишила по собі щось невелике, але навічно», – казав митець. Він до останнього подиху не випускав пензля з рук, готуючись до ювілейної виставки з нагоди свого 95-ліття. 22 березня 2007 року художника не стало. Вернісаж, на жаль, відбувся без автора. Але з нами назавжди залишилися його твори – надзвичайно добрі й усміхнені, такі, яким запам’ятався нам їх автор. Людина надзвичайно приязна і доброзичлива, він творив добре, чисте й щире мистецтво. Живописні праці художника незмінно випромінюють неупереджені, ясні й довірливі авторські думки, переживання і чуття.