Динник Олексій

Олексій Динник – один із яскравих представників молодої генерації художників Закарпаття.

Народився 11 листопада 1988 року в селі Стужиця Великоберезнянського району Закарпаття в родині, де змалку його оточувало мистецтво. Батько Олексія, Віктор Якович, теж художник. І це цілком закономірно, адже той, хто хоч раз побуває у заповідному куточку Закарпаття, звідкіля родом митець, зрозуміє, що народитися художником із тонким відчуттям прекрасного серед вражаючої природної краси – велика ймовірність.

Свої творчі здібності Олексій не поспішав розкривати одразу, надаючи перевагу, як і більшість хлопчаків, футболу та іншим цікавим речам. Усе стало на свої місця, коли юнак у старших класах почав відвідувати школу образотворчого мистецтва. Йому сподобалася творча атмосфера студій, тож залюбки проводив час за малюванням. Тоді й прийшло усвідомлення свого покликання.

Для здобуття освіти майбутній художник обрав мистецькі навчальні заклади Ужгорода: спершу – коледж мистецтв ім. А. Ерделі, а згодом – Закарпатський художній інститут (нині – Академія мистецтв), відділ художньої обробки дерева. Одним із знакових викладачів, що допоміг творчому становленню молодого митця, став відомий закарпатський художник, графік Антон Ковач.

Напевно неможливо абстрагуватися від творчості багатьох поколінь художників з метою вироблення унікального стилю. Відчуття приналежності до певних мистецьких напрямків або винайдення нового приходить органічно та поступово, в тому числі шляхом знайомства зі світовим надбанням. У чималому списку митців, що надихають автора, художники другої половини ХІХ ст.: символіст Михайло Врубель, Валентин Сєров – знаний представник імпресіонізму в російському мистецтві, чия творчість розвивалася від академізму до модерну, Ісаак Левітан, відомий своїми пасторальними пейзажами, а також представники сучасної американської живописної школи – художники Джеремі Ліпкінг (Jeremy Lypking) та Джеремі Манн (Jeremy Mann).

В олійному живописі Олексій віднайшов художню мову, що влучно передає його настрої та переживання. Для творчості автора характерними є фігуративні сюжетні композиції та портрети, а задля душевного відпочинку митець пише пейзажі та натюрморти. Роботи художника атмосферні, сповнені стишених барв або навпаки – присутність їх мінімальна. Манера авторського письма ототожнює полотно з фрагментом старої кінострічки, яка ось-ось може обірватись, і глядач не встигне насолодитись та осягнути суть, що спонукає ще ретельніше вдивлятись у твір. Змальована художником неприкрашена дійсність зі своїми жорсткими сторонами та обрубаними краями при цьому одночасно відтворює збалансовану естетику.

Окремо варто згадати портрети, що зображують мімів. Його персонажі перебувають у стані усамітнення, роздумів, смутку і, подеколи, відчаю, тому маска веселості різко контрастує з настроєм створеного образу. У суцільному щоденному карнавалі життя перетворюється в гру, а гра стає життям. Роботи автора проймає іронія, де певний сентиментальний драматизм бере верх над комічністю.  

Творчу активність митець поєднує з педагогічною діяльністю, викладаючи в Ужгородському коледжі мистецтв ім. А. Ерделі на відділі художньої обробки дерева, де й сам свого часу навчався.

Олексій Динник є членом молодіжного відділення Закарпатської організації Національної спілки художників України.  

Виставкову діяльність митець розпочав у 2014 році експозицією в картинній галереї міста Хуст спільно з колегами по цеху, друзями й головними мотиваторами Василем Когутичем та Василем Кадаром, де серед вісімдесяти полотен глядачу були представлені й двадцять одна робота Олексія.

Серед знакових виставок слід відзначити експозиції 2017 року, що проходили в м. Ужгород «Онтологія. Процес – 3» (куратори Тарас Табака та Михайло Ілько) і «Прощавай, Слово!» (куратор Тарас Табака), на яких були представлені роботи молодих та прогресивних митців, що в цілому руйнують стереотипні уявлення про сучасний крайовий живопис. 

Текст: Людмила Козловська
© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art