ОРСАГ ЛІЛІ

Одна з найвідоміших угорських художниць-сюрреалісток, яка залишила вагомий слід у мистецтві всієї Східної Європи.

Лівія Єва Остеррайхер (справжнє ім'я Лілі Орсаг) народилася й виросла в Ужгороді. З дитинства дівчинка полюбляла малювати, і хоча батьки не розділяли її захоплення, та все ж дозволили опановувати майстерність. Першим учителем талановитої дівчинки став художник Міклош Розенберг (відомий під псевдонімом Роберт Міклош). Коли через багато років Лілі спитала свого учителя, як він зрозумів, що з неї вийде художник, Міклош відповів: «З твоїх малюнків. На них в очах людей було життя».

Юна художниця до 1941 року навчалася в ужгородській гімназії, де викладав малювання Адальберт Ерделі. Навесні 1944-го Лілі з родиною на кілька тижнів забрали до єврейського гетто і цей час залишив у душі 17-річної дівчини таку глибоку рану, що вона потім ще багато років не могла писати нічого, крім цегляних стін. Дорогою до Освенциму родині вдалося втекти до Будапешта і в 1945-му молода художниця стала студенткою Академії мистецтв. У 1948-му Лілі з родиною змінила прізвище на Орсаг. У 1950 р. вона закінчила академію, отримала посаду художника-декоратора в державному Будапештському театрі ляльок і вийшла заміж.

Працюючи у ляльковому театрі, Лілі Орсаг створювала ляльок і декорації, але найперше – багато малювала. У столиці Угорщини вона знайшла нового друга – Ендре Балінта, який став її учителем та ознайомив із сучасними напрямами західного мистецтва. З кожною новою виставкою ім'я Лілі Орсаг ставало все відомішим. Безкінечні цегляні стіни на її роботах у поєднанні з життєвою історією робили її образ більш глибоким і трагічним, а тому цікавим. У мистецьких колах Угорщини в ті часи часто шепталися про дивакувату художницю лялькового театру, казали, що вона поза роботою малює неймовірні полотна.

Лілі багато працювала й подорожувала. Відійшовши від сюрреалізму, вона захопилася іконописом, відтак – розписом на стінах (серія робіт «Західна стіна»). Черговий виток творчості мисткині дав світові унікальні картини, на яких художниця зображує чудернацькі, але глибоко філософські лабіринти («Золоте місто», «Ворота в Старе місто», «Стіна плачу», «Геліополіс»). Пояснюючи природу своїх творів, художниця казала: «Мій лабіринт побудований із каміння й міст. На стінах ХХ століття я знаходжу відбитки древніх лабіринтів. Це і є емблема нашого існування».

Померла Лілі Орсаг раптово, їй було всього 52 роки. Проте навіть за цей короткий час вона встигла стати учасницею численних колективних виставок в Італії, Польщі, Норвегії, Хорватії, Люксембурзі, Австрії, Німеччині, Франції та інших країнах. Світ побачили майже три десятки персональних виставок мисткині також у різних країнах Європи. Нині в Угорщині Лілі Орсаг вважають однією з найвідоміших художниць, неабияк пишаються її іменем та творчим здобутком.

Олександр Нікітчук