ГОЛЛОШІ ШИМОН

Основоположник Нодьбанської художньої школи, яка справила великий вплив на формування закарпатської школи живопису. Народився 1857 р. у місті Сіґет (нині Суґету Мармаціей у Румунії). З 1875 по 1876 роки навчався в школі декоративних мистецтв у Будапешті, а з 1878 по 1882 роки – в Мюнхенській академії мистецтв. Період творчого становлення художника припав на злам ХІХ і ХХ століть – це був період творення у багатьох європейських країнах національних художніх шкіл на противагу офіційному академізму. Для угорського (на той час і закарпатського) та й східноєвропейського мистецтва загалом таким творчим чинником стала знаменита Нодьбанська школа (за назвою міста Нодьбаня, нині Бая-Маре в Румунії), яку й створив у 1886 році Голлоші. У Нодьбанській школі молоді митці з різних країн готувалися до вступу в Мюнхенську академію. Заклад став осередком для молодих талантів, які прагнули реалістичного зображення оточуючого світу за допомогою нових, неакадемічних засобів. За сімнадцять мюнхенських років Голлоші став відомим у Європі художником і педагогом. Найвідоміші його роботи цього періоду: «Марш Ракоці», Вилазка Зріні», «Апостол», «Поле» та інші.

За якийсь час митець переносить свої літні пленери до закарпатського містечка Тячів, відтак засновує там мистецьку колонію, яку назвали «угорським Барбізоном». З 1915 року Голлоші живе у Тячеві постійно, творить разом із студентами на пленерах, виконує портрети, жанрові композиції, пейзажі. У цей останній період творчості домінує пейзаж, який набуває рис імпресіонізму і певної емоційності: «Околиця Тячева» (1912), «Пейзаж біля Тячева» (1910), «Двір із возом» (1912), «Двір» (1912), автопортрети тощо. Шимон Голлоші створив і очолив альтернативні мистецькі школи в Мюнхені, Нодьбані й Тячеві, через які пройшли більше сотні учнів із усього світу, серед них такі відомі російські та українські живописці, як М. Добужинський, В. Кандінський, І. Грабар, В. Фаворський, К. Петров-Водкін, Е. Штейнберг, Г. Нарбут та ін. Помер художник у 1918 р. у Тячеві. Більшість його робіт зберігаються в Угорській національній галереї (м. Будапешт), окремі – у приватних колекціях та у Краєзнавчому музеї м. Бая-Маре, Румунія.