МЕМОРІАЛЬНА ВИСТАВКА ГАВРИЛА ГЛЮКА В УЖГОРОДІ

09

лютого

2017

9 лютого 2017 р. в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відкрилась меморіальна виставка робіт заслуженого діяча мистецтв України Гаврила Глюка (1912 – 1983), приурочена до 105-річчя від дня народження митця.

Експозиція, розгорнута в чотирьох залах, налічує близько 60 станкових пейзажів, портретів, а також монументальних полотен, які репрезентують увесь творчий шлях видатного майстра – його зацікавлення людиною, її працею та життєвим середовищем, його живописне тлумачення закарпатського світу. Окремим розділом представлені графічні твори митця. Г. Глюк – сучасник і одноліток Ф. Манайла, А. Борецького, З. Шолтеса, А. Коцки, Е. Контратовича, належить до другого покоління Закарпатської школи живопису. Народився в м. Сигіт (Румунія), навчався у Вищій школі образотворчого мистецтва у Будапешті (1931 – 1933). У 1947 р. переїжджає на Закарпаття уже сформованим художником, і саме тут вибудовується його живописна манера, яка постійно розвивається, визріваючи чи не кожного десятиріччя до нової якості. Стриманий колорит кінця 1940-х – початку 1950-х років поступово набирає кольорової сили у пейзажах, жанрових сценах, портретах ("Хлопець у святковому вбранні", "Колгоспниця з долини Тересви", "Молодий лісоруб", «Лісоруби на вахті миру» та ін).
Роботи середини 1950-х і початку 1960-х рр. – це точні тональні вирішення і стани довкілля. Колір стає дзвінким і містким. Як демонстрація малярської спроможності сприймається велике полотно "Лісоруби" (1954), яке принесло художнику Велику срібну медаль на Всесвітній виставці у Брюсселі 1958 р. і міжнародне визнання. У 1970-х роках живопис художника набирає декоративної сили в усіх жанрах. Спрощуються, узагальнюються дещо геометризовані форми, з високим смаком аранжуються пронизані світлом кольорові партії у жанрових творах ("Сусіди", "Ланкова", "Обід", "Літній день"), пейзажах ("Біля церкви", "Весняна пора", "Велич Карпат") та натюрмортах ("Тюльпани", "Осінні квіти", "Айстри").
У спадку художника – багато графічних творів. Його майстерні замальовки олівцем, вугіллям, пастеллю, фломастером влучні за характерністю фігур і сцен, а графічні портрети цінні реалізмом характеру, стану, настрою, цінні як самостійні твори, хоча часто слугували підготовчим етапом до живописних робіт. Гаврило Глюк жив у злагоді з реальністю. Він знайшов те, що відповідало його людській і мистецькій суті. Його картини – це щаслива єдність форми, техніки, засобів і сюжету. Його непідробний інтерес до трудової діяльності – це насамперед реалізм людського життя, ствердження діяльністю, яка сама по собі є оптимізмом.

Текст: М. Сирохман
Фото: О. Юрченко