РОМАН ВАСИЛЬ

Член Національної спілки художників України (1995). Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2002, 2006, 2009, 2013).

Народився в Міжгір'ї на Закарпатті. У 1981 році закінчив відділ художньої обробки металу Ужгородського художнього училища, викладачами з фаху були Йосип Пал і Василь Петрецький. У 1989 році завершив навчання на факультеті дизайну інтер'єру Львівського художнього інституту, де головним учителем був відомий скульптор Еммануїл Мисько. З 1989 до 2001 року викладав в Ужгородському коледжі мистецтв. Василь Роман працює в жанрі скульптури малих форм та садово-паркової пластики. З початку власної виставкової активності (1989) діяльність митця багатогранна та різноспрямована: симпозіуми скульптури й пленери в Україні та за кордоном, інтернет-проекти, колективні та персональні виставки, участь у конкурсах, робота в художніх радах, захоплення ливарництвом.

Художник бачить речі нетривіально, має свій стиль, смак і такт, відчуває масштаб і міру. Його бачення форми, цілеспрямована сила задуму народжує артефакти, сильні власним існуванням, у яких – розвиток, гармонія ритмів, напруга і плинність площин, хвилювання, точність нюансів, драматургія ліній.

Твори майстра вирізняються в ужгородському скульптурному середовищі новим звучанням у звичних жанрах. Зокрема, по-новому трактовано вирішення традиційних меморіальних дошок, що наповнилися духом живопису й графіки, набули ліричної одухотвореності (роботи, присвячені музикознавцю Володимиру Гошовському (2006), художникові Василю Габді (2009).

Василь Роман увів нові форми й нову стилістику в церковне мистецтво, створивши бездоганні за пропорціями кам'яні престоли в ужгородських храмах, меморіальні об'єкти, пам'ятні знаки, вирішення архітектурних та декоративних елементів під час реставрації єпископської резиденції та облаштування площі Андрія Бачинського в Ужгороді. Крім того, митець створив чимало художньо виконаних меморіальних пам’ятників. Скульптор у буквальному розумінні взяв на себе тягар роботи з великими кам'яними об'ємами, точно знайшов пропорції, вивірив композицію, співвідношення тонів полірованого граніту. Монументи дихають художньою силою (пам'ятники на могилах поета Петра Скунця (2009), письменника Юрія Керекеша (2010), художників Павла Бедзіра і Лізи Кремницької (2011), Вячеслава Приходька (2013).

Отримав обласну премію ім. Й. Бокшая та А. Ерделі в номінації  “скульптура” за меморіальні дошки невропатологу Д. Снігурському (2002) та народному художнику України Василю Габді (2009), а також у номінації “монументальне мистецтво” за твір “Меморіальна композиція на могилі професора Володимира Сливки” (2006) та скульптуру “Портрет Л. М. Толстого” (2013).

Учасник художніх виставок: обласних – із 1989 року, всеукраїнських – із 1988 року, симпозіумів скульптури в камені (Україна, Росія, Угорщина, Румунія).