Бровді Лариса

Заслужений художник України, лауреат обласної премії в галузі образотворчого мистецтва ім. Й. Бокшая та А. Ерделі. Найбільш притягальне в креативі Лариси Бровді – артистичний оптимізм, невгамовна жага творення й освячена роками любов до мистецтва. В спільноті сучасних митців Закарпаття її приваблива художницька постать виокремлюється особливою інтелігентністю, художнім тактом, делікатністю та загостреним малярським естетизмом.

Лариса Бровді народилася 18 липня 1939 року в далекому місті Ашгабат. Молодою дівчиною пані Лариса разом із родиною переїздить на Закарпаття, яке стає її другою батьківщиною. По закінченні Ужгородського художнього училища, де фахові дисципліни викладали такі визнані цінителі й дослідники фольклору та етнографії краю, як Федір Манайло, Василь Свида, подружжя Миколи та Едіти Медвецьких, молода мисткиня без вагань визначає свої творчі пріоритети, що знаходяться в царині декоративно-ужиткового мистецтва з домінантою ручного ткацтва. Її ткані творчі праці стали вагомим словом, помітним знаковим явищем в образотворчості краю. Довершені за композицією, вишукані за кольором і пластикою, артистичні за технікою і манерою виконання, вони об’єднали в собі декоративні якості традиційного народного килимарства та образотворчу стилістику професійного ужиткового мистецтва.

Із часом мистецькі переваги пані Лариси схиляються до станкового малярства. Олійні фарби, як і вовняна пряжа, стали податливим матеріалом у талановитих руках майстрині. Живописні полотна, як і гобелени, організовуються за законами декоративності, естетики й гармонії. В діапазон творчого погляду художниці потрапляє все багатство і розмаїття нашого життя.

До якого б тематичного варіювання не зверталася Лариса Бровді, у її малярських концептуальних задумах незмінно переважають позитивістські, світоглядницькі ідеї, вияснюються просвітлені художницькі інтонації. Основна засада її образотворення – поетизація та міфологізація асоціативних образів. Її живописні звернення несуть у собі особливу хвилюючу й інтригуючу недомовленість. Художниця своєю легкою рукою відкриває вікно у магнетизуючий малярський «жіночий» світ, звідки «струмує» загадкове світло – промені віри, сумління, добра, любові й злагоди.

Тема жінки є незмінною супутницею всієї творчості пані Лариси. В полотнах авторки часто зустрічаються зображення світлосяйних, легких видовжених жіночих постатей у вбранні пастельних відтінків. У сенсі творчості Л. Бровді вони є символами витонченої шляхетності й високої духовності, носіями незміряних моральних вартостей, об’єктом і джерелом любові. Узагальнення та стилізація живописно-пластичних зображень, умовність колірної палітри, мерехтливі відблиски освітлення створюють у композиціях авторки відчуття нескінченності простору, неквапливої плинності часу, утаємниченості й асоціативності художніх образів, вона ніби боїться порушити крихку грань між світом реальним і вигаданим, переступити тонку межу між дійсністю і творчим уявленням.

Лариса Бровді щиро переконана, що Краса таки врятує світ, її креативність позначена пошуками природної досконалості, здатністю в гранично непримітному відкривати безмежну привабливість. Мисткиня свято вірить у нездоланну силу Добра, Любові, Правди і Краси.