Живописець, іконописець
Дати життя та смерті Іллі Бродлаковича не відомі. Є інформація тільки про те, що народився в місті Судова Вишня, що на Львівщині, у XVII столітті. Життя та демократичність середовища у цьому місті й позначилися на творчості художника. Поряд із іншими ремісничими цехами у м. Вишня з’являється малярський цех. Вишенські іконописці орієнтувалися більше на мистецтво християнського Сходу. Проте малярі не копіювали ні візантійські ікони, ні українські, які були написані впродовж минулих століть, а завжди творили малярство зі своїми особливими національними рисами в умовах нової епохи. Малярі нового осередку, зберігаючи традиції львівського малярства, тобто, орієнтацію на західноєвропейський живопис, все ж таки обрали інший шлях своєї творчості – більш іконічне зображення в традиціях Східної Церкви. Таке малярство було на загал близьким для християн Руської Церкви в Галичині та на Закарпатті (зокрема, східному), враховуючи стримане ставлення руського населення до всього латинського. Творчість вишенських майстрів характеризується виразними особистими манерами. З їхніх творів видно, що над ними не тяжів якийсь один авторитет, бо ж засоби, які вони вибирали, досить відмінні між собою. Манера їхнього живопису була різною.
Як зазначають історики, один із провідних малярів Судової Вишні був саме Ілля Бродлакович, який розпочав свій творчий шлях ще в 40-х роках XVII століття. Через певний час він переїхав до Мукачева. Твори відомого вишенського майстра мали широкий попит у цьому закарпатському місті, де він оселився і жив постійно. Такий хід подій свідчить про тісну культурницьку та історичну співпрацю Галичини та Закарпаття.
Найбільш відомі твори І. Бродлаковича – ікони «Покрова» (1646), «Архістратиг Михайло» (1666), а також ікона Спаса на престолі (1666) з села Руське поблизу Мукачева, що мають виразний життєвий колорит. Загалом, як відзначають мистецтвознавці, для його малярства характерна лінійність форми й локальність кольору. У творчості митця актуальним залишається композиційний схематизм і декоративність попередньої епохи. Ілля Бродлакович мислить категоріями барокового майстра, котрий уміє надати візантійській геометризованій «дерев'яній» формі несподіваного динамізму, масштабності й монументальності. Щодо зображення прискореного бурхливого руху, як це видно з ікони Архангела Михаїла, то Бродлакович випередив багатьох своїх сучасників, котрі часом використовували осяжнішу форму, але стримували себе в русі, засобах психологізації образів. Пізніші твори, підписані Іллею Бродлаковичем (60-ті роки XVII століття), такі як «Святий Микола», «Христос Вседержитель», «Собор Архангела Михаїла», набагато спокійніші щодо руху, хоча й намальовані з тонким декоративним відчуттям.
У церкві с. Вільховиця Мукачівського району знаходиться ікона Поклоніння пастухів (1672) та ще інша ікона, підписані ім'ям художника. Підписувався митець так: «Ілля Бродлакович Малярь Вишенский, Малярь Мукачівский» або «Малярь Вишенский». Мистецтвознавці припускають, що розбіжність манери виконання творів, що мали підпис Бродлакович, спонукає на думку про двох майстрів із таким іменем, можливо, батька й сина.
Творчість Іллі Бродлаковича, як і всіх малярів Судової Вишні, — помітне явище в українському мистецтві XVII – середини XVIII ст. Вони відіграли неабияку роль у встановленні нової малярської системи сакрального живопису у XVII ст. Ними було переосмислено візантійську та західноєвропейську спадщину, і на базі могутньої української культури та традиції в сакральному мистецтві створено іконопис, який відповідав релігійним і філософським вимогам нової епохи.
Твори Іллі Бродлаковича зберігаються у музеях України, зокрема, у Львові.
Публікації в Інтернет-ЗМІ
Бродлакович Ілля // Вікіпедія. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Бродлакович_Ілля
Бродлакович Ілля // Turkaramamotoru.com. – https://www.turkaramamotoru.com/uk/Бродлакович-Ілля-140436.html