ЮГАСЕВИЧ ІВАН

Югасевич Іван Склярський / Yuhasevych Ivan Skliarskyi 

Іван Югасевич Склярський народився в 1741-му році в селі Прикра Свидницького округу. Його батько був власником невеличкого склозаводу, звідси й друге прізвище митця.

У віці 15 років вступив до Братської школи у Львові. Саме там навчився переписувати церковні книги, оздоблюючи їх власними мініатюрами, заставками та орнаментами. Після навчання у рідному селі став дяком та церковним вчителем.

Він був освіченою людиною, володів кількома мовами, був фундатором церкви Св. Архангела Михаїла, яку звів у 1776-му році. В 1795-му стає дяком у селі Невицьке (зараз Ужгородський район Закарпаття) та виконує функції сільського голови.

Іван Югасевич був професійним каліграфом та знавцем книжкової справи. Переписував та оформляв церковні книги, різноманітні збірники і приватні папери. Для пастви укладав збірники церковних співів з нотами і без нот, куди додавав світські народні пісні, записані ним, або власні вірші, прислів’я та приказки, зібрані в селах Східної Словаччини та Закарпаття. Як індивідуальний переписувач він часто брався за те, що зазвичай роблять книговидавці: добирав тексти, вибирав із різних варіантів найкращий, редагував і звіряв написане. По суті, відбувалося індивідуальне редагування текстів унаслідок впливів та наслідувань у середовищі місцевих переписувачів.

Як зазначила у своїй науковій праці кандидат мистецтвознавства Одарка Сопко (Долгош), творчий шлях художника  можна поділити на два періоди: «прикранський» та «невицький». 

Упродовж усього часу діяльності він переписав такі книги, як «Календарі», «Пісенники», «Ірмологіони», «Октоїхи», «Літургікони», «Молитвослови» і «Типікон» та інші. Відомо, що І. Югасевич переписав та оформив більше 30-ти «Ірмологіонів», окрім того, багато інших церковних та ділових паперів. У книгах, переписаних у «прикранський» період, І. Югасевич часто в оформленні використовував сюжети із повсякденного життя, його мініатюри набували особливої барвистості.

Також, згідно монографії Одарки Сопко, «Пісенники» Івана Югасевича вважаються дуже цінними пам’ятками в галузі фольклористики та музикознавства, але найбільш яскраво проявив він себе і як талановитий графік. Мініатюри та орнаментальні заставки Івана Югасевича характеризуються двома тенденціями оформлення, притаманними книгописанню ХVІІІ – ХІХ століть. Перша – виконання мініатюр і сюжетно-тематичних ілюстрацій під впливом образотворчого мистецтва, зокрема, гравюри, іконопису, настінного церковного малювання. Друга тенденція характеризується оздобленням рукописних аркушів рослинними та геометричними заставками під впливом декоративно-прикладного мистецтва.

Мистецтвознавці відзначають і художні цінності мініатюр та оздоб у його роботах. Важливо і те, що кожен його рукопис за змістом відповідає загальній конструкції книги – від вибору формату, розміру полів, шрифтів, ініціалів і способів виділення у загальному тексті до створення мініатюр, оздоблювальних заставок та інших структурних елементів архітектоніки. Пропорційне співвідношення між текстом, графічними оздобами та мініатюрами зумовлюють неповторність кожної книги незалежно від періоду створення.

Проаналізувавши доробок Івана Югасевича, можна впевнено стверджувати, що він один із небагатьох майстрів рукописної книги ХVІІІ – ХІХ ст., який, окрім укладання текстів, редагування й макетування, виявив майстерність каліграфа, хист художника-мініатюриста та орнаменталіста, а його творчості притаманна авторська манера. Як зазначали мистецтвознавці, І. Югасевич був один із останніх професійних переписувачів книг на Закарпатті.

Помер Іван Югасевич 15 грудня 1814 року. Наприкінці 2004 року з нагоди 190-х роковин від дня його смерті на стіні церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Невицьке поблизу Ужгорода було відкрито його меморіальну дошку.

Роботи І. Югасевича зберігаються у фондах музеїв, церквах, монастирях, приватних колекціях, бібліотеках України та Західної Європи.

Текст: Підготовлено за матеріалами монографії кандидата мистецтвознавства, доцента Закарпатської академії мистецтв Одарки Сопко «Рукописна спадщина Івана Югасевича на зламі ХVIII-XIX століть».

Фото: З архівної збірки Одарки Сопко.