ВІЗИЧКАНИЧ ГАФІЯ

Заслужений майстер народної творчості України (1967). Член Національної спілки художників України (1961).

Народилася Гафія Петрівна Візичканич 22 січня 1912 року у селі Ганичі Тячівського району Закарпатської області в багатодітній сім’ї. Вона була дев’ятою дитиною в бідній верховинській родині, тож довелося наймитувати у багатих ґаздів. Але, проявивши хист до килимарської справи, дівчина потрапляє у ткацький цех чеського фабриканта Рудольфа Загради у Ганичах. Уже незабаром вироби молодої майстрині з’являються на виставках у західноєвропейських країнах. Пропрацювала ткалею з 1928 до 1952 року, а вже з 1952 майже до закриття цеху – майстром килимарського цеху.

Повоєнні роки заслужено принесли Гафії Візичканич славу і визнання. Однією з перших у Закарпатті вона була удостоєна почесного звання заслуженого майстра народної творчості України (1967).

Гафія Петрівна була чудовою майстринею і доброю вчителькою, створивши в селі справжню школу ганицьких ткаль. Кращі роки свого життя віддала творчості, навчанню молоді у килимарському цеху, яким керувала. З її іменем пов’язана ціла епоха у розвитку ткацтва Закарпаття. Майстриня створила неповторної краси килими, доріжки, ліжники, що викликають захоплення донині, прикрашають оселі.

Мистецтво Гафії Візичканич цікаве й багатогранне. З-під її вмілих рук вийшли сотні барвистих килимів. Вироби художниці характеризуються багатою декоративною розробкою, складним геометричним орнаментом у поєднанні зі стилізованим рослинним. У своїх роботах майстриня вміло використовувала природне забарвлення вовни, досягала гармонії кольору і форми. При розфарбовуванні виробів найчастіше використовувала темно-вишневі, рожеві, зелені відтінки, додавала білого, створюючи багату кольорову гаму.

У творчому доробку Г. Візичканич багато й тематичних робіт, у виготовлення яких вона вклала весь свій талант і вміння. За творами Лесі Українки виткала килими «Мавка» та «Лісова пісня». Це довершені роботи з характерною системою образотворення, оригінальною стилістикою. До знакових робіт належать також тематичні килими « Осінь», «Кучерявка», «Ромашка», «Фіалка», «Дзвіночок», які були створені в 60-70-х роках минулого століття.

В Ужгороді майстриня мала дві персональні виставки – у 1978 і 1982 роках. Її роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Закарпатському музеї народної архітектури та побуту та інших музеях України та закордоння.

Померла майстриня 26 квітня 1993 року.

Володимир Мишанич