ВЕРЕШ ПИЙТЕР

Член Національної спілки художників України (1995).

Народився 5 березня 1943 року в селі Попово (стара назва Чонкопопі) Берегівського району Закарпатської області. Любов до малювання розбудила в митцеві його мама Іда Вереш, яка вправно малювала візерунки з квітів для вишивки на рушниках. Пийтер спочатку копіював свою матір, а відтак узявся змальовувати все, що бачив. У 1968 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва. З викладачів найбільший вплив на юнака мали Павло Балла, Аттіла Дунчак, Едіта Медвецька-Лутак та Шандор Петкі. Молодий художник часто з мольбертом за плечима вирушав за місто, щоб помилуватися чудовими краєвидами, а відтак перенести їх на полотна. Любив малювати вершників на конях.

Працював під керівництвом архітектора Й. Гомоні як графік-виконавець проектів при Ужгородському фонді Спілки художників СРСР. Був також керамістом Берегівського майолікового заводу, працював у місцевій майстерні Закарпатського виробничого художньо-оформлювального комбінату. «На офіційній роботі митцеві доводилося малювати комерційну рекламу, політичні плакати, різні декорації, – розповідав про Вереша член Угорської академії мистецтв Варі Фабіан. – І лишень у рідкі вільні хвилини вдавалося відтворювати свій духовний світ, власне бачення навколишнього».

Художник захоплювався осмисленням угорської національної історії. У 1976 році до 300-річчя з дня народження Ференца Ракоці П. Вереш виготовив серію картин, написаних вугіллям. Пізніше здійснив ілюстрацію тушшю до поеми Яноша Араня «Легенда про чудо-оленя». У його доробку є роботи, присвячені революції 1848 – 1849 років. Однак коли запропонував свої незвичні доробки на обласну виставку, журі забракувало їх – вони ніяк не вписувалися в тодішні усталені рамки соціалістичного реалізму. Взагалі митець не міг відкрито виступати проти тогочасного комуністичного режиму. Але завуальовано дає нам зрозуміти: цей лад не може існувати вічно, бо приносить зло, насилля, гніт. Ці мотиви можна побачити в картинах «Янголи, які слідкують», «Невинноубієнні немовлята», «Мисливець» тощо.

Значна частина 80-х років проходить для митця у малюванні серії акварелей з історії Берегова, якому передувало довготривале дослідження архівів. Наразі ця серія прикрашає стіни Берегівської школи №6. Вагомим джерелом натхнення для живопису було народне мистецтво. У другій половині 80-х років художник  створив декоративну серію панно під назвою «Народні костюми», а також полотно «Варіння лекваря», у якому зберіг моменти первинних, абстрактних фігур і в цікавому контексті передав для нас уже майже забуті звичаї. Графічні роботи з серії «Балада про дракона» – це своєрідне увіковічення гротескної драконоподібної фігури, вирваної з доісторичних часів, яка вривається у життя безпорадних і побитих долею людей.

Пийтер Вереш одним із перших почав викладати в Закарпатському угорському інституті курс мистецтвознавства. Він став одним із засновників Товариства угорських художників образотворчого і прикладного мистецтва Закарпаття ім. І. Ревеса.

Творчість митця була відзначена численними угорськими нагородами, в тому числі й премією мистецького фонду імені Аттіли Йожефа (2002). Учасник численних всеукраїнських та обласних виставок. Персональні виставки проходили у Берегові  (1988, 1997), Ужгороді (1990, 1996 – 1997, 1999), Будапешті (1991).