Сташко Юлій

Ю. Сташко належить до генерації тих закарпатських художників, що прийшли в мистецтво краю в перші повоєнні роки – кінець 1940-х – початок 1950-х років минулого століття. Закінчив Ужгородське художнє училище. Ствердник та послідовник кращих традицій локального малярства, він у своїй творчості надихався естетикою народної культури з її виразною декоративною стилістикою та поетичною образністю. Він належить до генерації тих представників графічного мистецтва, які відчутно вплинули на еволюціонуючу динаміку цього різновиду крайової образотворчості. До переліку таких імен слід віднести С. Мальчицького, Е. Грабовського, В. Береца, П. Бедзіра. Народне мистецтво було для художника невичерпним джерелом наснаги, потужним духовним стимулом творчості. В своїх роботах він органічно поєднував яскраву і самобутню фольклорність з інноваційними стильотворчими пошуками європейського постмодернізму першої половини минулого століття. 

Перші мистецькі спроби Ю. Сташка були зроблені в царині олійного малярства, однак із часом його художні пріоритети повністю змістилися в бік графічної творчості. Автор позиціонує себе графіком, пробує сили, експериментує в різних графічних техніках – малюнок олівцем та пером, акварель, гуаш, пастель, монотипія, темпера, пізніше – хімічні олівці та фломастери. Якщо в своїх ранніх графічних працях він здебільшого не виходив за межі кількох тонів, то з часом образний простір його творів вибухає яскравим багатобарв’ям палітри. Художник ніби «пригадує» ранні уроки живописного мовлення, які засвоїв у творчих майстернях Й. Бокшая, А. Ерделі та Ф. Манайла.

Його невеликі за розмірами камерні сюжетні візуальні звернення, виконані авторською технікою, – це живі, щирі й неупереджені картини свят та повсякденних сцен народного життя, в котрих митець добирає слушну риторику стилістичного мовлення, активними чинниками якої є лункі локальні кольори, вмотивована деформація, стилізація та узагальнення живописних форм. Широко відомими є серії «Базари», «Ярмарки», «Торги». Виразне контурне силуетне письмо, творене гармонійними співставленнями та контрастними зіткненнями кольорів – червоного, синього, жовтого, зеленого й фіалкового, передають лункі поліфонічні акорди. Чіткі площинні образотворчі форми, лаконічні колористичні плями складають елегантний калейдоскопічний візерунок.

Ю. Сташко був автором талановито написаних натюрмортів і краєвидів. Більшість натюрмортів художника залишаються в межах фольклорної тематики. Нерідко «персонажами» цього тематичного різновиду є предмети народного побуту, добірні витвори безіменних майстрів – ткані килими та гаптовані рушники, художня кераміка і дерев’яне різьблення. Всі ці щедро декоровані предмети народного мистецтва передають захоплення автора подиву гідним талантом народу Карпатської землі. Вони, як і сюжетні композиції, несуть у собі красномовні ознаки естетичної самодостатності, тримаються на відкритих, чистих барвах, позначені виразним силуетним письмом та декоративною організацією поверхні графічного аркуша, передають захоплення автора особливою принадою, гармонією та злагодженістю світоустрою. 

Залежно від обраної інтонаційності авторські краєвиди хвилюють романтичною піднесеністю образного ладу або тихою камерною настроєвістю. 

Юлій Сташко – учасник художніх виставок із 1948 року. Персональні виставки: 1985, 1993 pp. – м. Ужгород, 1998 р. (посмертна) – м. Ужгород.