СКАКАНДІЙ ІВАН

Член Спілки народних майстрів Закарпаття (1980). Член Об’єднання професійних художників Закарпаття (1999).

Народився у с. Середнє Закарпатської області. Мати майбутнього художника займалася вихованням п’ятьох діток, батько працював спочатку в школі, а згодом йому запропонували роботу в господарчому відділі університету. Саме він і посіяв перше мистецьке зерно у душах трьох братів – Івана, Василя та Юлія Скакандіїв.

Батькові гусарики на конях залишилися яскравим спогадом у пам’яті синів. «Гусарики на кониках, які малював батько, завжди в моїй душі», – казав Іван Юлійович. Так, у одному з інтерв’ю він пригадував: «Перший малюнок, що його я побачив у своєму житті, творився прямо на наших очах: з-під татових пальців поставав кінь у нестримному леті, з розвихреною гривою (тато був свого часу гусаром). Той кінь завжди з нами».

Майже 10 років (з 1948 по 1957 рр.) Іван відвідував студію Золтана Баконія, де під керівництвом талановитого педагога розвинув свій художній талант. Про ці роки перед своїм 60-річним ювілеєм Іван Юлійович розповідав журналісту Іллі Ільницькому: «Роки вже зборознили зморшками чоло й геть посріблили скроні, а фарби, неначе перше кохання, гріють і хвилюють душу. В цьому надзвичайно велика заслуга Золтана Баконія, який став духовним батьком багатьом художникам». Тоді на дитячі роботи Івана Скакандія звертала увагу відома й авторитетна художниця Тетяна Яблонська та пророкувала юнаку велике майбутнє.

Утім, Іван Скакандій поєднав у собі два протилежні полюси: фізику і лірику. Після завершення навчання в Ужгородському державному університеті за спеціальністю “фізика”, працював у школах краю, проте викладав не лише точні науки, а й навчав школярів Синевира та Ужгорода малюванню і кресленню. Колеги та учні любили його, адже Іван Юлійович мав непересічний хист до педагогіки.

Любов до малювання він підтримував і в серцях своїх молодших братів Василя та Юлія – усі стали художниками. Як результат, у 2003 році Ужгород побачив спільну виставку трьох братів Скакандіїв, які мандрували мистецтвом верхи на батьковому коні.

«Усе, чого я і брат Юлій домоглися у художництві, великою мірою завдяки Івану. Він набагато повніше міг би проявити себе як творча особистість, та мусив наступати на горло власній пісні, аби допомогти нам, особливо, коли навчалися», – зауважував брат майстра Василь Скакандій.

Цю ж думку поділяє і Юлій Скаканді, який казав, що якісну «бацилу» творчості їхньої родини заклав найстарший брат – Іван.

У роботах Івана Скакандія переважає природа рідного краю та закарпатські дерев’яні церкви, адже понад усе любив жанр пейзажу. Однак не можна оминути увагою його фігуративні тематичні композиції, до яких зазвичай рідко звертаються закарпатські художники. Іван Юлійович мав чудове відчуття композиції, що вирізняє його роботи з-поміж інших.

Тонкий ліризм та філософський пошук – ось як відгукуються про його творчість мистецтвознавці. «Певний символізм, глибинний зміст, іноді декоративізм та стилізація характеризують роботи Івана Скакандія. Його улюблений жанр – пейзаж, виконаний у техніці олія, темпера. Іван – митець-філософ, який постійно перебуває у творчому пошукові», – зазначає мистецтвознавець Володимир Мишанич.

Іван Скакандій – учасник міжнародних, всесоюзних, республіканських, обласних виставок з 1957 року. Персональні виставки художника відбулися у 1970, 1974, 1976, 1984, 1994, 2000, 2002 в Ужгороді й у 1998 у м. Вранов, Словаччина. Учасник міжнародних пленерів та виставок у Словаччині, Угорщині, Польщі.

Роботи митця знаходяться у приватних колекціях США, Ізраїлю, Німеччини, Бельгії, Словаччини, Угорщини.

Текст: Ксенія Шокіна

© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art