РЕВЕС ІМРЕ background picture
РЕВЕС ІМРЕ

РЕВЕС ІМРЕ

(1859 – 1945)

Живописець, графік.

  • Життєпис
  • Портфоліо робіт
  • Фотоархів
  • Відеоархів
  • Бібліографія

Життєпис

Народився 21 січня 1859 р. на північному сході Угорщини – у містечку Шаторальяуйхей. За короткий час родина перебралася до Виноградова, де купили будинок із великим садом. Потяг до малювання виявили в юнака в гімназії Дебрецена, де його першим учителем став художник-педагог Гріпенкерл. Відтак Імре навчався в Сату-Маре (Румунія) у Кароліни Пални, з 1875 по 1877 рік – у Віденській академії мистецтв у Леопольда Мюллера, з 1877 по 1878 рік – в Інституті мистецтв у Будапешті, де вчителем був монументаліст Берталан Секель. Із 1882 по 1884-й митець вдосконалював вміння і навички у студії свого знаменитого земляка Міхая Мункачі в Парижі. І. Ревеса вважають одним із найкращих його учнів.

У 1903 році художника запрошують викладати в Академії мистецтв у Будапешті, а в 1921 році він став керівником творчої бази в Кечкеметі.

З 1921 року І. Ревес жив і працював у Виноградові. Водночас залишався керівником вузівської художницької колонії в Кечкеметі, що діяла під егідою Угорської академії мистецтв. На цій посаді І. Ревес залишався до 1932 р., але після виходу на пенсію продовжував приїжджати до Кечкемета вже як простий учасник пленерів аж до 1939 р.

Володар кількох премій. За картину «Корчма» І. Ревес отримав премію ім. Мункачі у сумі 6 тисяч франків, полотно згодом викупила королева Єлизавета. За свої роботи отримав призові медалі на виставках у Парижі (1889) та Мюнхені (1901).

Як відзначають мистецтвознавці, художник входить до когорти митців-новаторів, які сміливо ламали закостенілі канони офіційного академізму. Він уміло перейняв традиції реалістичного демократичного мистецтва і зберіг їх у роки занепаду буржуазної культури і розповсюдження формалізму.

І. Ревес – митець аналітичної спрямованості, глибокий знавець життя простого народу, селян, їхнього побуту, звичаїв, традицій. Він створив цілу низку живописних і графічних композицій, що передають неповторний національний колорит народного буття. Художник у своїх роботах із глибоким психологічним змістом змальовує характери селян, показує їхню силу і красу, цікавиться подіями угорської революції. Для максимального розкриття змісту митець вміло використовує різні засоби, зокрема, стриману кольорову гаму, виразне моделювання об’єму, чіткий рисунок. Використовував вугілля, крейду, акварель, пастель.

У 1900 році графічні та живописні роботи митця обрали для ілюстрування двотомного видання віршів Шандора Петефі. Саме ці офорти, рисунки та інші твори Реверса стали класикою угорського мистецтва.

Помер Імре Ревес 23 вересня 1945 р. у м. Виноградів, де і похований.

На зламі 40-50-х років працівники Закарпатського художнього музею заходилися збирати полотна і малюнки художника. Музей одразу закупив 30 робіт майстра. У 1989 р. відбулася меморіальна виставка І. Ревеса в його рідному місті  Шаторальяуйхей. У 1994-му в Ужгороді відбулася ювілейна виставка творів Імре Ревеса з музейних фондів та приватних колекцій.

У 1990 року створено спілку художників ім. І. Ревеса, яка регулярно проводить виставки та пленери.

Нині роботи Імре Ревеса знаходяться в найбільших музеях Угорщини – в Будапешті, Кечкеметі, Дебрецені, Сегеді. Окрім батьківщини, полотна художника прикрашають Третьяковську галерею, «Ермітаж» та безліч приватних колекцій.

У Виноградові є вулиця та школа, яка названі на честь художника. У 1983 році на могилі митця встановлено відлитий київськими майстрами за проектом Миколи Ігнатика бронзовий барельєф (був викрадений у 2000 році).

Відеоархів

A Révész Imre Társaság Téli 2016-os tárlatának a megnyitója. – Канал YouTube, «Beregszász Főiskola». – 02.02.2017

A Révész Imre Társaság kiállitása a Hollosy Simon 2012 alkototábor képeibol. – Канал YouTube, «Beregszász Főiskola». – 20.11.2012

Бібліографія

Статті в газетах і журналах

Федака С. Імре Ревес // Чорна Гора. – 7 жовтня. – С. 8. 
(Про художника)

Крюжель В. Пам'яті Імре Ревеса // Вісті Ужгородщини. – 1994. – 29 січня. Пагінація відсутня. 
(Виставка)

Нова зустріч з Імре Реверсом // Закарпатська правда. – 1994. – 29 січня. – С. 4. 
(Виставка)

Гудак Е. Данина шани митцю // Новини Виноградівщини. – 1997. – 18 січня. – С. 4. 
(Про художника)

Чутка Є. Угорські шедеври // Закарпатська правда. – 2004. – 14-20 лютого. – С. 3. 
(Виставка)

Каналош В. Імре Ревес і Виноградів. Останні роки життя відомий угорський художник прожив у Севлюші // Фест. – 2005. – 1-7 грудня. – С. 14. 
(Біографія, цікаві факти)

Каналош В. Художника Імре Реверса згадували у Виноградові // Фест. – 2007. – 1-7 березня. – С. 3. 
(Про художника)

Публікації в інтернет ЗМІ

Ревес Імре // Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф.Потушняка. – http://www.biblioteka.uz.ua/painters/show_avtor.php?id=220 

Імре Ревес // Uk.wikipedia.org. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Імре_Ревес 

Художник-реаліст Імре Ревес - наш славетний земляк // Goloskarpat.info. – 2014. – 22 січня. – https://goloskarpat.info/culture/khudozhnikrealist-imre-reves-nash-slavetnii-zemlya/?utm_content=03143 

Микуланинець. В. Товариство імені Імре Ревеса висловлюється ...творами! І дуже непогано // Ua-reporter.com. – 2015. – 16 липня. – http://ua-reporter.com/novosti/172692 

У Виноградові згадували Імре Реваса // Mukachevo.net. – 2007. – 2 березня. – http://www.mukachevo.net/ua/news/view/7020 

Культурні традиції Угорщини в українському Виноградові – митці представляють живопис // Vynohradivnews.in.ua. – 2016. – 2 лютого. – http://vynohradivnews.in.ua/novini/vynohradivshina/3812-kulturn-tradicyi-ugorschini-v-ukrayinskomu-vinogradov-mitc-predstavlyayut-zhivopis.html 

Товариство угорських художників імені Імре Ревеса святкує цього року 25 років // Karpatpost.com. – 2015. – 16 червня. – http://karpatpost.com/content-1284.html 

Джерело запозичення опублікованих творів:

http://www.biblioteka.uz.ua

http://karpatart.com

https://uk.wikipedia.org

https://goloskarpat.

https://ua-reporter.com

http://www.mukachevo.net

http://vynohradivnews.in.ua

http://karpatpost.com

 

  • Життєпис
  • Портфоліо робіт
  • Фотоархів
  • Відеоархів
  • Бібліографія