ПОПОВИЧ МИХАЙЛО

Член Національної спілки художників України. Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2001).

Народився у с. Біленький Великоолександрівського району Херсонської області, та невдовзі сім’я переїхала на Харківщину. У юному віці добровольцем пішов у будівельний батальйон для відновлення зруйнованої війною області. У 1946-1949 роках навчався у Харківському училищі прикладного мистецтва, а в 1955 році закінчив факультет художньої обробки дерева Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у І. Севери, А. Оверчука. Був направлений на роботу в Ужгородське училище прикладного мистецтва, де підвищував професійний рівень, переймаючи знання у І. Гарапка, В. Свиди.

Майстер утілив свої роботи в різних матеріалах – працював із деревом, мармуром, глиною, склом. Михайло Попович – автор скульптур «Після бою» (1973), «Побратими» (1975), «Розвідник» (1976), «Старі лісоруби» (1979),  що поповнили колекцію Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая, тривимірних дерев’яних скульптур «Борці», «Бокораш», «Проводи партизан», «Карпатський опришок». Працював у співавторстві з Костянтином Лозовим, із яким товаришував ще зі студентських часів. Так, зокрема, з’явилися роботи «Збір винограду» (гіпс), «Портрет Борканюка» (дерево), «Лісоруб» (дерево) та інші.

Творчості Михайла Поповича характерна реалістична достовірність зображуваного. Так, наприклад, його погруддя «Портрет Йосипа Бокшая» вирізняється не тільки портретною схожістю, а й авторським баченням людини зсередини. Пам’ятник Олександру Пушкіну, що з 1979 року оселився на однойменній площі в Ужгороді, виконаний лаконічно, однак також досить реалістично.

Важливу думку скульптор умів донести за допомогою деталей, як-от у випадку з самотнім конем, що залишився без вершника, – таким способом вдало передано атмосферу бою. Образи, втілені Михайлом Поповичем, зберігають епоху, країну, час.

Пізніше автор починає експериментувати – йому чудово вдається поєднувати матеріали й техніки виконання. Майстер навіть зміг імітувати метал, послуговуючись іншими матеріалами (робота «Ф. Дзержинський», 1983).

В останні роки життя скульптор мріяв працювати над малою пластикою, однак уже погано служили пальці.

Із 1956 року Михайло Попович активний учасник обласних, всеукраїнських та закордонних (із 1966 р.) виставок. Його роботи розміщені на будинках, прикрасили санаторії, площі. Деякі твори свого часу придбані Міністерством культури України, зберігаються у колекціях музеїв України та Росії.