МАСНЮК ІВАН

Народився 7 липня 1945 року в смт Середнє на Ужгородщині. У 1963 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (відділ «художня обробка дерева»). Після служби в армії вступив до Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва, який успішно закінчив 1973 року і повернувся до Ужгорода. З 1973 до 2016 року працював викладачем в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (нині Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі). У 1987 році в Ужгородському альпінарії відбулася персональна виставка митця.

Іван Маснюк належить до малочисельної когорти скульпторів-творців. Він наділений незбагненним талантом одухотворювати свої роботи, впливати на наші почуття, думки, змінювати цей недосконалий світ на краще. Людина, її духовний всесвіт – у центрі творчості майстра. Його вирізняє позитивне життєствердне гумористично-іронічне сприйняття світу, безмежний оптимізм, волелюбність та віра у свої сили. Від Природи скульптор наділений неприборканим темпераментом, тонким художнім смаком, безмежною фантазією, що знаходить своє матеріальне втілення у його експресіоністичних роботах. Його майстерність шліфувалася під впливом Дмитра Крвавича, Валентина Борисенка, Еммануїла Миська – знаних митців України. Мистецтвознавець Михайло Сирохман у статті про творчість митця пише: «Іван Маснюк прийшов зі своїм неповторним стилем, із глибоким власним світом ідей і почуттів, знайденим, вистражданим душею і розумом. Світом живим і бунтівним, бунтівним не стільки самим бунтом, скільки сміливістю й жагою жити повнокровно, говорити на повний голос. В ужгородській скульптурі ще не було творів настільки експресивної форми і настільки глибоких філософськи». Уже в перших портретах Маснюка простежуються визначальні риси його творчої манери: міцна конструктивна побудова, акцентоване вирішення рис обличчя, емоційна виразність і психологічна точність образу, який, залишаючись індивідуальним портретом, набуває узагальненого і символічного звучання.

У творчому доробку майстра сотні творів. Серед них портрети та меморіальні дошки «Поет Федір Безродний» (1970), «Думка. (Портрет Петра Берцика)» (1975), «Портрет художника Ференца Семана» (1987), «Погруддя Тараса Шевченка» (1987), «Меморіальна дошка Тарасові Шевченку» (1987), «Людина з високо піднятою головою. (Портрет художника Павла Бедзіра» (1986), «Портрет письменника Гренджі-Донського» (1991), «Портрет Фріца Гленца» (1997) та інші. Він також автор серії ліричних жіночних скульптур, тематичних робіт «Материнство» (1974), «Мить перемоги» (1974), «Весна» (1980), «Радісний сон» (1980), «До сонця» (1981), «Спогад. ( Взаємність)», «До себе» (1983) та інших.

Іван Маснюк також талановитий педагог, виховав сотні митців, які з удячністю його згадують, вважають своїм наставником. 

Учасник всеукраїнських та закордонних художніх виставок, симпозіумів скульптури та міжнародних пленерів, зокрема в Словаччині, Угорщині, Польщі.

Володимир Мишанич