КОНДОР ЮЛІЙ

Народився в с. Радванка поблизу Ужгорода. Батько майбутнього художника теж гарно малював – робив копії всесвітньовідомих робіт, але пов’язав життя із лісництвом. Навчався в руській реальній гімназії м. Ужгород (із 1938 р.), де й познайомився із Йосипом Бокшаєм. У шкільні роки жив не лише малюванням: співав у хорі, грав у оркестрі народних інструментів на скрипці та мандоліні, танцював, брав участь у драматичному гуртку. По закінченні школи служив у армії, а після демобілізації навчався у музичному училищі на вечірніх курсах, згодом в університеті. Закінчив Київську вищу школу МВС. Наприкінці 1961 року його внесли у списки нового складу компартії, однак він був проти. В «нагороду» за спротив режиму Кондора направили на роботу в Ужгородський СІЗО, яке він протягом тривалого часу й очолював. Відтак – упорядковував дитячу колонію, де створив невеличку майстерню й займався із малолітніми порушниками малюванням, різьбою по дереву тощо.

Паралельно самостійно вивчав основні методи роботи всесвітньовідомих художників, копіював їхні картини, а згодом почав створювати свої. Особливо цікавився манерою художників-передвижників, зокрема Івана Шишкіна.

У 1978 році він прийняв пропозицію обійняти посаду відповідального секретаря Закарпатської організації Спілки художників України, а разом із тим – продовжував навчання у роботі з фарбами.

Із 1984 року обіймав пост директора Закарпатського краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького і за короткий термін роботи (4 роки) зробив чималий внесок у просуванні його реставрації.

На думку критиків, у роботах Ю. Кондора добре помітний вплив Бокшая, Ерделі, Кашшая, однак у той же час кожна його робота має щось своє, оригінальне, індивідуальне. «Саме завдяки йому (Бокшаю. – Авт.) я став людиною, яка сприймає світ не лише очима, а й серцем, і душею. Саме він першим розгледів у мені щось таке, що привертало увагу… І саме він пробудив у мені глибоку любов до малювання», – зауважив у одному зі своїх інтерв’ю Юлій Кондор. Уся його творчість – це любов до краси природи Карпат та людей рідного краю, яка йде з ним пліч-о-пліч ще з малих років.

У 1997 р. художник нагороджений Почесною грамотою за активну участь у розвитку і пропаганді образотворчого мистецтва від Управління культури Закарпатської облдержадміністрації.

На рахунку митця 3 персональні виставки, участь у республіканських і всесоюзних виставках. Його роботи експонувалися в Україні, Словаччині, Росії. Нині твори Юлія Кондора зберігаються у музеях Закарпаття, приватних колекціях Словаччини, Угорщини, США, Росії, Північної Осетії.

Те, що художник не є членом жодного творчого об’єднання – свідоме рішення. «Творчість поза регаліями і погонами. І саме вона робить діяльність успішною, а життя – натхненним!» – вважає митець.

Юлій Кондор став свідком багатьох подій, чимало пізнав та побачив, познайомився з корифеями закарпатської школи живопису – спогади про своє життя та творчість, а також про людей, яких зустрічав, він умістив у книзі «Життя мого райдуга», яка вийшла друком у 2005 році. Книга видана до 75-річчя створення закарпатської школи живопису і цінна не лише інформацією про закарпатських митців, а й рідкісним ілюстративним матеріалом – фотографіями, відомостями з каталогів, буклетів, публікацій у пресі з архівів художників та особистого архіву автора.

Заслужений художник України Василь Беца свого часу зазначив: «Зібрати такий багатющий фактичний матеріал про окремих митців і про школу загалом, популярно, цікаво подати його читачеві – то праця не з легких. Юлій Кондор – це митець-самородок, даний нам Богом. А ерудит який! Ходяча енциклопедія образотворчого мистецтва...»