Шелепець Катерина

“…Шелепець Катерина Іллівна – педагог, народна художниця, культурний діяч,.. тонкий лірик, закохана в життя, природу… З глибоким почуттям любові оспівує красу рідного краю, працю земляків-лемків…” (“Наше слово”, Варшава, 14 і 21 лип. 1985 р.).

Катерина Шелепець народилася у багатодітній сім’ї лісоруба Іллі Сегеди з Великого Березного, що на Закарпатті. З-поміж дев’яти дітей Катерина була наймолодшою і, рано осиротівши, отримала диплом учителя народних шкіл в Ужгородській учительській семінарії (1926 – 1930). Одночасно з навчанням у семінарії Катерина опановує живопис у Йосипа Бокшая. Із приходом радянської влади вивчала географію у Львівському педінституті.

Оскільки Катерина Шелепець та її чоловік Іван провадили активну культурно-освітню й патріотичну роботу, зазнали переслідувань та утисків від влади. Життя (щоб знайти роботу) змусило за короткий час опанувати ще й хімію у Львівському педагогічному інституті (1947 – 1952).

Увесь свій вік жінка присвятила педагогічній праці, яку розпочала у 1930 році. Однак не полишала й улюбленого заняття – малювання. Цікаво, що Катерина Шелепець, як пригадують сучасники й зокрема її син Володимир, ніколи не називала себе художницею.

Вона встигла попрацювати шкільним учителем у с. Ільниця на Іршавщині, Стричаві, Ставному, Ужку, що на Великоберезнянщині й у райцентрі – Великому Березному. Таким чином Катерина Шелепець привила любов до мистецтва не одному поколінню дітей у різних куточках Закарпаття. Так, наприклад, художник Михайло Романишин неодноразово підкреслював, що саме шкільна вчителька Катерина Іллівна привила йому любов до пензля й наставила на художню стезю. Пригадував про неї й інший талановитий художник Віталій Слободський: «Моя вчителька хімії Катерина Шелепець була самобутнім художником, вона була знайома з усіма корифеями закарпатського мистецтва».

Окрім педагогічної діяльності займалася акторським мистецтвом і театральною режисурою, літературними перекладами та публіцистикою на мистецьку тематику. Була художнім керівником танцювального гуртка і вела студію малювання.

Працювала майстриня у жанрах пейзажу, натюрморту (серед її творів переважають квіткові композиції), створювала й сюжетні роботи. У її полотнах чітко виражена любов до отчого краю, його природи та колориту. А тепла кольорова гама робіт справляє позитивне враження, ніби всі вони просякнуті сонцем.

Доклалася й до роботи ілюстратора, зокрема, створила оформлення до «Лісової пісні» Лесі Українки.

Хоча своє захоплення малюванням вважала однією з граней саморозвитку, та все ж активно представляла свої роботи на обласних, районних та республіканських виставках. Брала участь у колективних та персональних експозиціях. Останні, зокрема, відбулися в Ужгороді (1981) та Львові (1986) й стали помітними культурно-мистецькими подіями того часу.

Роботи Катерини Шелепець зберігаються у фондах Львівського музею народної архітектури і побуту, в приватних колекціях України та за кордоном – Канаді, Росії та Словаччині.

Померла 26 грудня 1988 р. в Ужгороді, похована у Великому Березному.

Текст: Ксенія Шокіна 

© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art