КАРТАШОВ АНДРІЙ

Член Американської асоціації портретистів (2007). Член спілки художників Росії (2016).

Народився в 1974 році в Ужгороді, але незабаром сім'я переїхала в м. Ленінград (нині – Санкт-Петербург, Росія). З 1982 по 1986 рр. навчався в 11-й дитячій художній школі м. Ленінград. Із 1990 по 1995 рр. навчався в Ужгородському коледжі прикладних мистецтв (викладачами були Надія й Іван Дідики, Василь Роман). У 1995 р. повернувся в Санкт-Петербург. Із 1998 по 2006 рр. навчався в Інституті ім. І. Рєпіна у таких професорів, як Ю. Калюта, В. Піменов, Н. Блохін. По закінченні навчання на запрошення компанії Pivot Point (Chengdu, Sichuan) їде до Китаю для творчої і викладацької діяльності, починає співпрацю з американською компанією WAM (Wenstein Art Management) і галереями Willow (USA), Diamante Gallery (USA), Kristi Ana Fine Art (USA), Green House Gallery of Fine Art (USA). У 2012 р. повернувся на Україну, сьогодні живе і працює в Ужгороді. Викладач Закарпатської академії мистецтв.

Пройшовши незвичайний творчий шлях від абстрактного, декоративного живопису, сьогодні Андрій – переконаний реаліст, прихильник «рєпінської» школи. «У юнацькі роки… ми вважали себе прогресивними носіями нових ідей, такими як Далі й Пікассо... Але згодом я зрозумів, що в мистецтві немає кращої мови, ніж реалізм. Нива реалізму ширша, ніж багатьом видається. Адже символізм, романтизм, містицизм – це гілки дерева реалізму», – розповідає художник. Загалом, із його слів, після світлої, радісної атмосфери прикладного коледжу в Ужгороді доволі сильним випробуванням став для нього вступ до ІЖСА ім. Рєпіна в Санкт-Петербурзі. Проте досвід і знання, отримані в місті на Неві, того вартували. Саме тут викристалізувався стиль реалізму, в сучасній інтерпретації якого художник працює по сьогодні. «Результатом впливу петербурзької школи став перехід від дуже ретельної, уважної, майже голландської манери до вільного, широкого «фешнського» живопису», – розповідає А. Карташов.

У творчому доробку митця – портрети, натюрморти, пейзажі, жанрові композиції. Здається, йому однаково легко вдаються всі задумки, і цьому сприяє особлива манера письма художника – впевнені мазки, які на перший погляд здаються нанесеними дещо хаотично,  насправді формують цілісну, чітко структуровану картину зображуваного. 

Тематично творчість художника можна розділити на кілька етапів. Один із них характеризується глибоким розумінням жіночої теми. Краса, довершеність, сексуальність, сила духу, витонченість і ніжність – усі ці риси прекрасної половини людства митець вдало передає на своїх картинах («Сон павліна» та «Світло надії» (2007), «Сон венеційською ніччю» (2008).

Відтак митець звертається до героїчних типажів у позачасовому контексті: на полотнах митця з’являються й древньоримські гладіатори, й персонажі античної міфології, і сучасні кіногерої («Падіння імперії» (2014), «Соціальна мережа» (2015), «Ера милосердя», «Мала модель суспільства» (2016), «Сізіф» (2017), «Голлівудський натюрморт» (2000 – 2017). Незвична, але показова в творчості Андрія постать відомого голлівудського кіногероя Арнольда Шварцнеггера. «Я вважаю, що він – це уособлення останнього титана епохи істинних героїв, який дивиться прощальним поглядом у передбачену Енді Ворхолом епоху, де  кожен матиме свої 15 хвилин слави, але не більше того», – коментує автор. Глибокою в цьому сенсі  є картина «Несення баобабового хреста». «У цій роботі – ідея життєвого шляху людини в контексті біблійної сентенції «Бо кожен нестиме свій хрест», переформатована через призму мас-медіа культури, – так автор описує картину. – Тут ми можемо побачити постмодерністське звернення в іронічному ключі до вічних тем і позачасових сюжетів. Знову головним героєм виступає екранний символ епохи. За основу взятий знаковий кадр із колодою на плечі, що замінена на хрест, на якому розміщені символи трьох життєвих етапів героя – спорт, кінематограф і політична кар'єра. Картина – це роздуми про сакральних персонажів епохи, які є ідолами і водночас смисловими притулками, що схожі на хатинки на стовбурах баобаба, що їх і досі зводять примітивні племена. Хто вони – пересичені кумири або ж бодхісатви, які добровільно вступили в нове коло сансари з милосердя? Чим є їхній життєвий шлях – монумент гламуру можливого, гімн реалізованого права на домагання або ж тяжкий хрест? Хто є Людина Велика, що несе цей хрест і Людина Мала, котра ховається в його тіні?»

Протягом певного часу А. Карташов жив і працював у Китаї, про що казав: «…Я вдячний Богу, що він дозволив мені увібрати щирість і багату кольорову гаму закарпатської школи живопису, глибокий професіоналізм академічної школи Петербурга, але саме Китай став тим ґрунтом, де мій потенціал розкрився». Персональні виставки митця в Шанхаї принесли йому, як сам пригадує, «…майже все, чого чекає художник – спілкування з глядачем, можливість подивитися на створене збоку, славу, увагу ЗМІ, нових друзів, а ще – нові горизонти». У цей період митець багато і плідно працює: у 2009 митець створив серію монументальних полотен на тему Олімпійських ігор 2008 у Пекіні, землетрусу в Сичуані та багато інших робіт («Олімпійська стрижка» (2009), «Рівновага» (2010), «На службі прекрасного» (2009). Тріумфальним акордом китайського періоду стала серія персональних виставок художника у Шанхаї, яка співпала з проведенням Всесвітнього шанхайського експо-2010, під час якого кожна країна представляла свою культуру, досягнення науки, мистецтво.

Естетика кіберпанку відстежується в таких роботах, як «Останній дзвінок Дарвіну» та «Шість метеликів Апокаліпсису», присвячених темі захоплення штучним інтелектом людства.

Бажання повернутися до джерел і необхідність оновлення творчої енергії привели художника знову на Срібну Землю: в 2012 р. Андрій оселяється в Ужгороді. «Зараз це тиха медитативна робота – вдумлива, без занадто гучних подій чи виставок, але з високим коефіцієнтом істини та глибокою духовною оцінкою всього, що відбувається», – розповідає художник.

Автор численних персональних виставок, зокрема, у Сичуанському Музеї мистецтв і галереї Півот Пойнт (2009), у центрі Чан Нінг, у Лю Хайсу Арт Музеї, у Вен Лонг Арт Музеї (усі три – Шанхай, КНР, 2010), у Закарпатському художньому музеї ім. Й. Бокшая (2017). Володар премій «За кращий малюнок року», «Краща тематична картина» та інші. Багаторазовий лауреат міжнародних мистецьких конкурсів Американської асоціації портретистів. Учасник персональних та колективних виставок, арт-фестивалів у Нідерландах, Польщі, Угорщині. Входить до рейтингу «50 кращих художників КНР міжнародного значення» (50 best overseas artists of China). Лідер продажу таких аукціонів, як Artxun (Шанхай, КНР), John Nicholson Fine art & values (Лондон, Велика Британія).

Роботи художника представлені в музеях, галереях та приватних збірках України, США, Франції, Нідерландів, Росії, Великобританії, КНР, Польщі, Угорщини та ін.