Галас Михайло

Член Спілки художників СРСР (1962). Член Спілки художників УРСР (1968).

Село Вільхівка, що на Іршавщині, до нині славиться багатими традиціями народної кераміки. Вільхівські гончарі багато десятиліть творили справжнє чудо, перетворюючи своїми вмілими руками звичайну глину в чарівні витвори, які служили їм у побуті, прикрашали його. На кожному з них – дотик теплих рук, що творять самобутню красу на користь і радість людям. Завдяки своєму таланту майстри зробили вагомий внесок у виховання високих естетичних смаків, у збагачення сучасної народної культури. Одним із найяскравіших майстрів був Михайло Іванович Галас, який відомий далеко за межами нашого краю.

Народився Михайло Іванович Галас 3 грудня 1921 року в селі Вільхівка. Вперше професійно сів за гончарний круг ще п’ятнадцятирічним юнаком, і понад п’ять десятиріч не розлучався з улюбленим мистецтвом. Багато років Михайло Галас пропрацював в Іршавському  райпромкомбінаті майстром керамічного цеху, з якого у січні 1982 року вийшов на пенсію. На своєму творчому шляху Михайло Галас створив тисячі гончарних виробів. Деякі з них стали добрими помічниками людям як ужиткові речі, інші  – справжніми витворами мистецтва.

Галас проявив себе справжнім художником – творцем, який вийшов за межі ремісництва. Він створив неповторні вишукані вироби, в яких поєднувалися традиція й новаторство. Роботи митця відзначаються досконалими пропорціями, гармонійним поєднанням декору з формою, мають тонкий черепок. В його творчому доробку довжанки, корчаки, тарелі, глечики тощо. Розписував вироби по мокрому ангобами, застосував техніку «урізу». Використовував природні барвники. Окрім ахроматичних (чорного і білого),  зазвичай застосовував охристий, коричневий, зелений кольори.

Участь у експозиціях почав брати вже зрілим майстром. На республіканських виставках українського народного і декоративного мистецтва, що відбулися в 1957 та 1960 роках, були широко представлені його вироби. Твори майстра гідно оцінили, і вже у грудні 1962 року без проходження кандидатського стажу за рекомендаціями Адальберта Борецького, Василя Свиди, Андрія Коцки його приймають у Спілку художників СРСР, а в 1968 році – у члени Спілки художників УРСР. У 1968 році на Всесвітній виставці самодіяльних майстрів у місті Монреалі (Канада) його роботи відзначили малою золотою медаллю. А в 1977 році – нагороджений золотою медаллю лауреата Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості у Москві. Персональні виставки були в 1978 та 1982-му році в Ужгороді.

Роботи зберігаються в Національному музеї українського декоративного мистецтва, Закарпатському музеї народної архітектури та побуту,  Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Меморіальній садибі – музеї Галаса у Вільхівці.

На кіностудії ім. О. Довженка про творчість Галаса знято стрічки «Круг» та «Вільхівські гончарі». Каталог з його роботами вийшов друком в 1982 році в Ужгороді. 2001 року на будинку, де жив і працював майстер, встановили меморіальну дошку.

Помер митець у липні 1993 року і похований у рідному селі.

Володимир Мишанич