ЕФЕНДІЄВ ЕЛЬДАР

Член Національної спілки художників України (1979).

Ельдар Огли Ефендієв народився 11 липня 1946-го року в Баку (Азербайджан) у родині турка-месхетинця та українки. Його мама має німецьке коріння родини Шмінке, що веде до засновників однієї з найвідоміших у Німеччині фірм із виготовленню пастелей. Під час Другої світової війни родина була евакуйована до Азербайджану, де мати майбутнього художника познайомилася з майбутнім чоловіком – місцевим художником, який пізніше став заслуженим діячем мистецтв Азербайджану.

Малювати Ельдар почав тільки після переїзду в Ужгород. Саме мати навчила сина основам малюнку та живопису, у результаті чого юнак у 1961 р. без зусиль вступив до Ужгородського училища декоративного-прикладного мистецтва, де фаху його навчали Павло Балла, Едіта та Микола Медвецькі, Шандор Петкі. Великий вплив на його творчість мало знайомство з Ференцом Семаном, Павлом Бедзіром, Атанасом Фединцем, а ще з відомим режисером Сергієм Параджановим. Ельдар продовжив навчання у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва, де його викладачами були Д. Крвавич, Л. Пушкаш, З. Флінта.

Після навчання повертається у Гянджу (Азербайджан), де багато працює. Саме там сформувався індивідуальний стиль митця, що вирізнявся метафоричністю художньої мови та глибоким символізмом. У творах чітко прослідковуються релігійні мотиви. Художник у образних поєднаннях пробує переосмислити філософські теми вічного у людській долі. Мистецтвознавці відзначали, що у його творах відчувався голос внутрішнього протесту проти радянського світовідчуття.

У 1986 р. родина Ефендієвих переїхала до Мукачева. Наприкінці 1980-х років Ельдар працював художником монументальних майстерень Художфонду. За кілька років до розвалу мистецької «годівниці» встиг оформити кілька об’єктів, зокрема, інтер’єри новозбудованого санаторію «Перлина Карпат» (1988 р.), де на основі народного мистецтва створив розлогий карпатський епос.

Закарпатський період творчості Ефендієва характеризується численними натюрмортами, портретами, асоціативними композиціями та релігійним живописом. У його полотнах органічним залишається багатоетапний процес тонально-колористичного вирішення, виважена композиція та, мабуть, найголовніше – думка.

Учасник мистецьких виставок із 1966-го року. Персональні виставки мав у Києві (1966), Баку (1975 – 1977), Москві (1976). Окремі роботи зберігаються у Львівській галереї мистецтв, а також у численних приватних колекціях.

Помер 9 вересня 2016-го року в Ужгороді.