Він – спадкоємець і нинішній господар майстерні, яка подарувала Закарпаттю і світу народного художника В'ячеслава Приходька. Він молодий, та вже відомий і цілком самодостатній митець. Має чорного красеня кане-корсо, не їздить на пленери, не любить писати картини у тиші. Не вірить, що справжній митець має бути голодним. Мріє про визнання, а не формальні титули. Його надихають коні, човни, старі ліхтарі та різні механізми. Шукає свій стиль та інтригу в мистецтві, не боїться експериментів, віддає перевагу темі й змісту твору перед кольором. Це –ужгородський живописець, член Національної спілки художників України Едуард Приходько. Цього разу не на виставці чи вернісажі, а в інтер’єрі затишної, наповненої картинами, теплими спогадами й усілякими раритетами фамільної майстерні.