ГУЛИН ПЕТРО

Заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки художників України (1977), спілки художників Чеської Республіки (1995). Перебував двічі у складі журі студентського конкурсу з живопису «Срібний мольберт» (2016, весна 2017).

Народився художник 24 червня 1942 року на Вінниччині. Освіту здобув у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша, яке закінчив у 1968  році. Працював у Художньому фонді України, спочатку в Тернополі (1968 – 1979), потім в Ужгороді (1979 – 1999).

У 1970 році одружився з художницею Надією Кириловою. В творчому тандемі спільно виконували монументальні розписи, вітражі та ілюстрації до книг.

Із монументальних робіт виконаних спільно з Надією Кириловою в Ужгороді залишилися вітражі в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, вітраж та розпис у садочку №39 в Ужгороді, розпис у «Падіюні» та монументальний гобелен і розписи на склі в дитячій бібліотеці «Казка». Виконання розписів оцінюється мистецтвознавцями як високохудожні, багатофігурні, складні за композиційною побудовою та багаті кольоровою палітрою. 

На початку 1980-х митцем на основі закарпатських фольклорних мотивів  виконана серія із семи алегоричних дерев’яних скульптур на тему «Дні тижня», ці скульптури разом із іншою пластикою складали ансамбль із художньо-декоративного оформлення парків та площ міста Ужгорода. 

Виконуючи численні ілюстрації до книг, художник отримав свободу для вираження своїх образно-асоціативних уявлень і таким чином зміг відірватися від офіційного радянського реалістичного мистецтва. Вже в середині 1970-х років відбувається становлення особистого авангардного стилю митця. 

Доктор мистецтвознавства, професор Орест Голубець зазначає, що Петро Гулин у своїй творчості уникає реалістичності у трактуванні форм, а тим більше канонів класичної перспективи. Разом із тим саме ілюзія творення особливого метафізичного простору становить характерну ознаку його творів. Незаймане тло у багатьох композиціях відіграє важливу роль, посилює виразність і смислове навантаження кожного найменшого елементу. Зображені події розгортаються в активній взаємодії та нюансному чи контрастному зіставленні кольорів.

Історик мистецтва Наталія Космолінська пише: «Предметний ряд для Петра Гулина – тільки необхідність «маркера», яким художник позначає те, що знаходиться за рамками видимого і може бути відтвореним у межах персонального інтелектуального та емоційного досвіду кожного окремого глядача».

Починаючи з 1970 року, Петро Гулин спільно з Надією Кириловою проілюстрували більш ніж 50 українських та зарубіжних видань, серед них: «Сільські музики» (1970), «Хто розсипав роси?» (1975), «Кит і слон, і ми, і пароплав» (1977), «Чи є в світі що світліше?» (1977), «Жмурки» (1978), «Стояла собі хатка» (1979), «Жива вода» (1980), «Злотоволоска» (1981), «Дерев’яне чудо» (1981),  «Казкова орбіта» (1981), «Словацькі народні казки» (1982; 1990; усі – Київ); «Пломінець» (1984), «Народні забави Закарпаття» (1985); «Чарівна квітка» (1986), «В лесу летом» (1987), «Врятоване пташенятко» (1987), «Пташине весілля» (1989) та інші.   

Петро Гулин – учасник першої виставки українського авангарду у Лондоні (1990). Географія проведення та кількість персональних виставок вражає, а це більше двадцяти у Москві (1976), Ужгороді (1981, 1992), Мукачеві (1981), Варшаві (1982, 1985), Празі (1994, 1996) Львові (1995, 2007, 2008, 2009, 2016), Києві (1993), Луцьку (2007, 2015) та інших містах Словаччини, Польщі та Чехії.

Учасник численних міжнародних пленерів, світових та європейських бієнале та трієнале. Багаторазовий дипломант українських та міжнародних конкурсів «Мистецтво книги» та конкурсу «Художник та книга». Дипломант бієнале EXLIBRUSA (Вільнюс, 1985), Львівського міжнародного осіннього салону «Високий замок» (2007). Отримав першу премію Львівського міжнародного осіннього салону «Високий замок» (2008). Творами Петра Гулина оздоблювали кабінети президентів країн Європи, учасників саміту глав держав Центральної та Східної Європи у травні 1999 року у Львові.

У 2017 році вийшов друком двотомний персональний альбом робіт художника в одному футлярі під назвою «Живопис. PETRO HULYN»,  «Графіка. PETRO HULYN» у видавництві «Коло».

Варто зазначити, що Петро Гулин став творчим ментором для cвого сина Назара (1970 – 2003) та молодої художниці, яка працює під псевдонімом Henyk.

На завершення хочеться додати відомий вислів Константіна Бранкузі, який влучний і до творчості Петра Гулина: «Реальна не зовнішня форма, а внутрішня суть, тож немає необхідності імітувати поверхню речей».