Симбіоз української, угорської мови і закарпатського діалекту, разом з неперевершеним почуттям гумору й експресивною жестикуляцією лише підкреслює харизматичність та індивідуальність митця. Він народився у 1945 р. в багатодітній інтелігентній родині у м. Ужгороді. З малечку батьки прививали йому любов до музики і мистецтва. Частими гостями їхньої сім’ї були художники, музиканти та поети, що створило сприятливу атмосферу для його становлення як творчої особистості. Петро Шолтес згадує: у дитинстві на нього справили незабутнє враження інтелігентно вбрані джентльмени, які неквапливо прогулювались вулицями міста та вели світські бесіди, ефектно відрізняючись від інших своєю зовнішністю, манерами та поведінкою. Цими персонами, як потім з’ясувалось, були Гаврило Глюк, Федір Манайло, Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай та інші метри закарпатської школи живопису. Саме вони, своєю творчістю і життєвим прикладом дали основний імпульс стати художником.

Своє навчання мистецтву Петро Шолтес розпочав з гуртка малювання під керівництвом відомого педагога Золтана Баконія. Далі було Ужгородське училище прикладного мистецтва, де фахові дисципліни викладали відомі митці Шандор Петкі, Павло Балла, Михайло Попович. У своїй художній творчості Петро Шолтес такий же щирий та відвертий, як і в житті. Його захоплюють різні сюжети і теми: будь це сакральна архітектура, іконостаси, натюрморти, чи то жанрові сцени, міські пейзажі, гірські та сільські краєвиди. Полюбляє писати портрети та шаржі пересічних людей, майстерно вловлюючи й передаючи на полотнах їх внутрішній світ та настрій. Цікавою жанровою родзинкою митця, що відрізняє його від інших живописців, є інтер’єрні композиції. Вважає, що основою образотворчості художника є свобода. Митець є палким поціновувачем джазової та рок-музики, слухає Led Zeppelin, AC/DC, Jimi Hendrix, Omega, Black Sabatth. Кожна його робота – немов джазова композиція – оригінальна, настроєва і неповторна.

Розповідає, що малюючи, завжди імпровізує, а його пензлем керує муза, почуття, інтуїція. Важливим вважає вміння передати в роботі перші враження, імпресію, настрій та колорит. Митець малює тільки те, що йому близьке, добре знайоме і чуттєво зрозуміле. Завжди намагається зловити момент натхнення, необхідний для істинної творчості. Спочатку Петро Шолтес працював у майстерні відомого художника-графіка Михайла Роскіна. Згодом, гарно реконструювавши свою двокімнатну квартиру, перетворив її на студію і облаштував власну майстерню вдома. Сьогодні – це і житло, і затишна майстерня-студія, і картинна галерея. В кімнатах старовинні, на вигнутих ніжках меблі, барочні дзеркала, дбайливо збережені та відреставровані декоративні речі минулого сторіччя. Картини висять на стінах у два ряди і кожен місяць художник змінює власну експозицію, щоб по новому на них подивитись та, можливо, дійти до нових тем і сюжетів. Творчою Музою, оберегом родини та вірною супутницею життя є його дружина Габріелла, яку митець зобразив на багатьох рисунках та живописних портретах. Творча пара (дружина також малює) систематично організовує пленери в Закарпатті та Угорщині, до яких активно залучає інших митців.

Петро Шолтес є членом Національної Спілки художників України (з 1995 р.) і Об’єднання митців ім. Мігая Мункачі Товариства угорської інтелігенції Закарпаття (з 2007 р.). З 1987 р. бере участь у художніх виставках, провів близько двох десятків персональних експозицій в Україні та Угорщині. Нагороджений почесними грамотами і відзнаками, зокрема Срібним Хрестом Заслуг від Уряду Угорщини (за розвиток закарпатського та угорського мистецтва), медаллю ім. Мігая Мункачі за активну творчу діяльність і високопрофесійну майстерність; є лауреатом міжнародної премії ім. Шимона Голлоші та обласної премії ім. Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі.

Текст: Олександр Нікітчук Фото: Оксана Юрченко