РОМАН ПИЛИП
2017
Маленький тихий дворик у самісінькому центрі старого Ужгорода. Саме тут на другому поверсі мансардного будинку – невелика, але надзвичайно затишна майстерня художника-монументаліста Романа Пилипа.
Вікна його оселі виходять на дахи старовинних ужгородських будівель, і ці червоно-сірі покрівлі надихають часом не гірше, ніж прекрасні краєвиди. Гостинний господар щиро відчиняє двері й спершу несміливо, а потім все відвертіше розповідає про свою творчість…
Художник народився у 1977 р. в Ужгороді. Закінчив Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі та Львівську національну академію мистецтв (відділення монументально-декоративного живопису). Улюбленим жанром митця є архітектурний пейзаж, на тлі якого часто зображує старовинні предмети побуту та квіти. Ужгород дуже швидко змінюється, але на полотнах майстра місто ще таке, яким його вже не побачать нащадки. Старовинні вузенькі вулички, затишні будівлі, дворики, всипані квітами чи обвиті зеленню, міські площі й величні собори – художник зображує те, що таке рідне серцю. Роман розповідає, що любить працювати на пленері, приміром, так минулого року поїхав на тиждень до Львова, в результаті чого народилася серія робіт із краєвидами чудового старовинного міста.
Поряд із картинами, які висять на стінах майстерні, одразу впадають в око з десяток старовинних закарпатських вишиваних сорочок та писанок із приватної колекції Романа. Окрім живопису та викладання в академії, художник ґрунтовно досліджує традиційне народне мистецтво краю. У відповідь на питання, яке місце займають у його житті ці традиційні витвори мистецтва, господар майстерні захоплено розповідає: «Важливе, бо це наш спадок, тому відписую писанки Закарпаття минулого століття. За останні чотири роки досліджую цей вид декоративного мистецтва. Започаткував щорічну виставку-конкурс «Світ писанки», що переслідує мету продовження та збереження традицій писанкарства. На Закарпатті науковці виділяють чотири етнографічні групи українців – гуцули, лемки, бойки та долиняни. Кожна група характеризується не тільки ареалом проживання, а й культурною особливістю, що також відображено у вишивці та писанці краю. Загалом, народна творчість – це величезний скарб, джерело негаснучих ідей».
Роман зізнається, що при вивченні народних традицій його як художника в першу чергу цікавлять закони краси та символіка орнаментальних мотивів. Зі слів художника, ним досліджено близько ста видів візерунків на писанках та вишивці.
Насамкінець художник дозволяє переглянути роботи, виконані впродовж останніх років, у яких відчувається зміна творчого періоду та певний вплив народного декоративного мистецтва. Зараз переосмислює свою творчість та шукає нові форми вираження.
Текст: Наталія Петерварі
Фото: Роберт Довганич