ВИСТАВКА СУЧАСНОГО ЗАКАРПАТСЬКОГО МИСТЕЦТВА «ПРОЩАВАЙ, СЛОВО!..»

10

грудня

2017

7 грудня 2017 р. в Ужгороді у культурно-історичному центрі «Совине гніздо» відкрилася виставка сучасного закарпатського мистецтва «Прощавай, Слово!..».

В експозиції, яка проходить за підтримки культурно-мистецької фундації Brovdi Art, представлено живопис, графіку, фотографії, об’єкти та інсталяції. Куратор виставки – Тарас Табака.

На виставці представлені близько п’ятдесяти робіт. Зі слів куратора, експозиція задумана як певний підсумок циклу попередніх групових проектів сучасного закарпатського образотворчого мистецтва і початок нової історії. «В оцінках сучасного інформативного світу для початку просто пропонуємо замислитися над розділенням таких понять, як «інформація» та «зміст», – зазначає куратор Тарас Табака і пояснює, що саме тому виставку назвав «Прощавай, Слово!...», а епіграфом до неї обрав рядок з Біблії: «Споконвіку було Слово…, і Слово було – Бог. Ів. 1:1-17». 

Співзасновник культурно-мистецької фундації Brovdi Art Наталія Бровді відзначила: «Понад два десятки молодих митців, представлених у цьому проекті – якісний зріз та відображення сучасного мистецтва краю. Їх комунікація та взаємодія – дійсне уособлення явища багатонаціональної закарпатської школи живопису».

Художник Влад Габда представив диптих «Нетиражне мистецтво», пояснює його так: «Одна картина називається «Голосування», інша – «Свинарник». У них віддзеркалюються мої переживання з огляду на те, що відбувається навколо. Ось, наприклад, «Голосування» – цією роботою хочу сказати, як якісь рішення продавлюються підняттям руки чи натисненням кнопки, таке собі мовчазне голосування. Це мій білий маніфест – реакція на оточуюче…». 

Влад Габда

Скульптор, художник Беата Корн представила на виставці «Мініатюру трьох рухів». Ідею свого мистецького об’єкту пояснює так: «Будь-який твір відтворюється певною концентрацією руху художника. Мене зацікавив момент: як можна максимально сконцентруватися і мінімальними засобами та рухами створити свій емоційний стан? Здається, коли люди не витрачають зайві сили на інші рухи, а зосереджуються на одному, то це у творі енергетично відчувається. У такому випадку відчувається максимальна віддача».

Беата Корн

 Художник Іван Небесник: «У другій половині ХХ ст. філософи і художники вели дискурс про те, чи має право мистецтво розвиватися і надалі, дотримуючись декоративної функції, відсторонюючись тим самим від усього трагічного та від критики нашої епохи. Актуальним це питання залишається й тоді, коли у нас з’явилися комп’ютери і наше життя цілком наповнилося зображеннями, ми почали переходити від ери тексту в еру візуальну. Тепер неозначене «тегом» зображення більше не несе сенсу. Ця серія робіт називається «Після всього» – це свого роду індульгенція, яку даю собі задля можливості створення живописних полотен після всього... Після трагедій, ейфорії минулих десятиліть, екологічних струсів і після того як зображення втратило сенс».

Іван Небесник

Живописець Едуард Приходько представив три роботи – «Фасади», «Game» та «Срібне народження». Митець розповідає: «Своїми роботами хотів показати проблему генетичної пам’яті, спадковості та прагнення людини до самовдосконалення, – відзначив Е. Приходько. – Це спроба вирішити порушену тему завдяки принципу золотого перетину, ідеальної гармонії, і саме такий принцип спробував застосовувати в роботах цього циклу». 

Едуард Приходько

Художник Андрей Карташов: «Каждая выставка для меня – это приятная перезагрузка: через общение со зрителем, с коллегами, перезагрузка через переосмысление себя в контексте с другими. Во-первых, это какой-то приятный заряд, а во-вторых – благодарность людям, при поддержке которых эта выставка стала возможна.

Именно этой работой я хотел донести важность верности своим внутренним личностным идеалам и переживаниям, даже если они не всегда оптимистичны, даже если в них есть нотка ностальгии. Это как верность самому себе. Ведь время идет, меняются ценности, но в душе каждого человека остаются какие-то кластеры истины, смысла, которые, может быть, не так актуальны сейчас, они не вписываются в контекст общества и культуры данного времени. Но это именно то, из чего состоят вехи моей внутренней жизни как художника».

Андрей Карташов

Фотограф Роберт Довганич спеціально для виставки створив серію «Звичайні ритми». «Розробляючи задум творів, я переслідував дві мети: візуально-естетичну та смислово-емоційну, – коментує автор. – Якщо перша була досягнута поєднанням ритмів об‘єктів, кольору, форми та великого формату, то з другою складніше. Об‘єкти, що зображені в серії, є порожніми за своєю суттю, штучними та «безжиттєвими». Їх багато і вони постійно в «русі», «вібрують». Ці об‘єкти символізують «слово». Так, вся серія символізує «пустослів‘я», відсутність сенсу та цінності слів у наш час, якщо можна так висловитися. Інформації багато, її потрібно фільтрувати та добре підбирати слова».

Роберт Довганич

Скульптор Андрій Возницький розповідає про одну з двох представлених робіт: «Це – «Темна матерія». Задум створити такий просторовий об’єкт прийшов давно, напевно, він корениться в моїх дитячих захопленнях палеонтологією. Можливо, комусь цей твір нагадує череп динозавра, комусь – спіраль Всесвіту, але в контексті загальної ідеї виставки робота нагадує передісторію людства і змушує глядача замислитися над минулим, прийдешнім і тим, куди ми рухаємося, чи тим шляхом ідемо? А загалом ця виставка – це невеликий, але потужний перший крок до грандіозних змін у сучасному мистецтві Закарпаття».

Ще один учасник виставки фотограф Cube Cuba презентував фотороботи: «Класична філософія себе вже вичерпала, на зміну їй приходить сучасне мистецтво. Тут же насправді грає роль не стільки сама ідея, як саме почуття, сама рука. І це навіть більше внутрішнє відчуття! Насправді кожен на виставці презентує свою емоцію, і тому тут багато гідних, крутих робіт. Якби була можливість, приходив би сюди кожного дня хоч на декілька годин, щоб вдивлятися, роздумувати й аналізувати!» 

У виставці беруть участь: Віктор Мельничук, Беата Корн, Руслан та Емма Тремби, Іван Небесник, Михайло Ходанич, Владислав Габда, Роберт Довганич, Cube Cuba, Наталія Тарнай, Ната Попова, Олег Токарь, Андрій Карташов, Едуард Приходько, Владислав Горбунов, Василь Кадар, Андрій та Олеся Возницькі, Олекса Динник, Володимир Павлишин (мол.), Михайло Мельниченко, Віктор Дьомін, Тарас Табака.

Текст: Наталія Петерварі
Фото: Тарас Вовчин, Роберт Довганич