Sample pic

КОЛЬОРОВА «КРАЇНА» ОЛЕКСАНДРА БАБАКА В УЖГОРОДІ

14
червня

2017

КОЛЬОРОВА «КРАЇНА» ОЛЕКСАНДРА БАБАКА В УЖГОРОДІ

14 червня 2017 р. у залах Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая вибухнула кольорами й емоціями виставка живопису відомого українського художника Олександра Бабака.

Автор представив майже чотири десятки робіт, частина з яких – із приватних колекцій.

Виставка «Країна» – це доробок автора впродовж останніх десяти років, творча ретроспектива, огляд певного відрізку шляху митця. «Назва виставки й народилася через те, що на полотнах – мої улюблені місця: Крим до 2014 року, Центральна Україна й зокрема Полтавщина, Канів, Київ, а також, ясна річ, прекрасне Закарпаття, де в мене чимало друзів, улюблених місць, де я багато працюю впродовж останніх років», – розповів автор.

Уже з першого погляду кожного відвідувача вражає кольорова палітра художника. З-поміж виставлених полотен значна частина – роботи, створені на протиставленні кольорів (серія «Крим. Гурзуф» (2006 – 2011), а декотрі – на контрасті сили двох масивів – темного й світлого («Захід» (2016) чи на домінуванні одного відтінку-відчуття (серія «Гора» (2016), «Вільшинки» (2017). Частина робіт майстра вибудовані кольором, здається, як архітектурні споруди – знизу доверху, й увінчані завершенням (серія «Натюрморти»). Ще інші твори – це буйство розквітлих галявин-дерев-квітів («Квітень» (2006), «Квіти» (2014). Захоплює багатство сірих відтінків і рафінована стриманість кольорів у «Польових квітах» (2016) і «Селі Вільшинки» (2017) – здається, художник навмисно стримував невгамовний біг руки з пензлем. Узагалі, палітра майстра настільки глибока й чуттєва, що відразу стає зрозуміло – тут немає зайвих речей, тут продумані й виважені всі нюанси, до всього ж, пережиті й пропущені через внутрішній багатий світ. Сам митець зізнається: «Побачив щось, вразило, сподобалося – і швиденько малюю, щоб не втратити той імпульс, той нерв, який бринить».

Виставка Олександра Бабака триватиме в Ужгороді до 26 червня 2017 року.

 

Текст: Михайло Сирохман  

Фото: Роберт Довганич