Зимові святки у творчості закарпатських художників
2019
Зима для багатьох із дитинства в першу чергу асоціюється зі святками, здійсненням заповітних бажань та покладанням надії на рік прийдешній. Сучасний світ вміє святкувати пишно і з розмахом завдяки феєрверкам та яскравій ілюмінації, але новітні технології та урбанізація, на жаль, не сприяють збереженню тих глибинних мотивів, що були закладені нашими предками в святкових обрядах.
Художники, які тонко відчувають красу та духовність народних святкувань, створювали насичені сюжетні композиції, що в повній мірі відтворюють атмосферу народних традицій та відносять нас у часи минувшини.
Дух Різдва з його веселими святками та по-справжньому морозною, сніжною зимою нам передають картини талановитого митця Юрія Герца, споглядаючи які ми вловлюємо відчуття піднесеного настрою.
Одним із найбільш відомих закарпатських живописців, який зображував святкові обряди та побут селян, був Федір Манайло. Митець об’їздив Закарпаття, ґрунтовно вивчаючи народні традиції, обряди та роблячи замальовки з життя краян, що лягли в основу його численних полотен, що буквально дихають любов’ю та шаною до культури народу рідного краю.
Багато робіт майстра присвячені Різдву. Одна з них – композиція «Коляди». Як описує мистецтвознавець Вікторія Манайло-Приходько, композиція побудована у колі – стародавньому символі життєвого кругообігу, символі Сонця, яке наші пращури і називали Колядою. Коляда славить початок нового річного кола обертання Землі навколо Сонця. Давня людина вважала, що в цю ніч відкривається світ (світ богів – небесний, світ людини – земний, світ підземних багатств та померлих предків – підземний).
Коло Коляди вміщене у чотирикутний формат полотна – символ Космосу, а в чотирьох кутках полотна – символи добра і зла, ладу і безладу (янгол і відьма), дня і ночі, темного і світлого (Сонце і Місяць) – основа вірувань та уявлень про світобудову. Ці символи у невеликих кільцях – ніби чотири крапки по кутах чотирикутника – закодована інформація про «засіяне поле», це заповнений світ, урівноважений у хаосі й порядку. У самому колі – коловорот традиційних ритуальних дій: годують свійську худобу, щоб протягом року була сита, від хати до хати ходять ряжені із бетлегемом, розігруючи різні сценки, родина вечеряє за столом, а у кутку хати стоїть «дідух» – зв’язаний сніп – символ доброго врожаю, адже Колядою починаються зимові хліборобські святки.
У цьому коловороті період тяжкої праці змінюється періодом спокою: комори наповнені зібраним врожаєм, худоба сита. Прийшов час честувань та святкувань, допоки не настане Великий піст.
Як стверджують історики, язичники в день зимового сонцестояння святкували «повернення Сонця», християни ж обрали цей день для святкування свого найбільшого свята – Різдва.
Вдивляючись у полотна народного художника України Тараса Данилича, ми занурюємось в саме обрядове дійство Святвечора.
Починаючи зі Святвечора, колядники ходять від хати до хати, співаючи пісень й сповіщаючи про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров'я і достатку, за що їх обдаровують солодощами та грішми. За народним звичаєм, вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.
Обов’язковий атрибут колядників – велика зірка на палиці, що символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа.
За доброю традицією на Закарпатті, рано на Різдво Христове перший колядник повинен бути молодий хлопець чи бетлегеми. Це робиться "на серенчу" (удачу. – Авт.), щоб цілий рік щастило.
Текст: Людмила Козловська
Фото робіт – з відкритих джерел
© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art