Як Гаврило Глюк малював «Лісорубів»?

14

липня

2018

Цікаві факти

«Лісоруби» Гаврила Глюка – одна з найвідоміших картин, намальованих закарпатським митцем. Саме за цю роботу художника в 1958-му році нагородили Великою срібною медаллю на Всесвітній виставці в Брюсселі.

Цю роботу знають численні поціновувачі мистецтва. Сьогодні вона зберігається у Київському національному художньому музеї. Історія її написання насправді дуже цікава. Ось кілька фактів про знаменитих «Лісорубів» Гаврила Глюка:

1. Гаврило Мартинович працював над «Лісорубами» три роки.

2. Для того, щоб полотно вийшло максимально реалістичним, Глюк жив на лісопунктах та лісосіках, придивляючись до майбутніх героїв.

3. Готуючись до написання картини, майстер зробив кілька ескізів, десятки етюдів, декілька малюнків-варіантів. 

4. Під готовим варіантом «Лісорубів» – ще одна картина. Зліва і справа автор «вшив» фрагменти і таким чином на полотні з’явилося більше повітря, прозорості.

5. Остаточний варіант «Лісорубів» народився в селі Дубриничі, що в Перечинському районі Закарпаття, в 1954-му році.

6. У рік написання картина потрапила на виставку в Закарпатський художній музей, а потім її експонували у Львові, Києві, Варшаві. Зупинилася в Москві – її придбала Третьяковська галерея.

7. Картині судилося повернутися на українську землю: Третьяковка продала роботу Глюка Київському національному музею. Як розповів онук художника Олександр Александров, у ті часи існував своєрідний розподіл мистецьких творів між республіканськими музеями. І таким чином «Лісоруби» потрапили у столицю України.

8. У 1958-му році картину експонують на виставці в Брюсселі, її відзначають, високо оцінюють усі присутні. Щоправда, на церемонії художник не був присутнім.

9. Г. Глюк не любив згадувати історію про вручення нагороди, отриманої в Брюсселі. Подейкують, що вручили її митцеві… вдома, в Ужгороді. До його оселі, на вулиці Жупанатській напроти Закарпатського обласного художнього музею, одного дня завітали представники крайової Спілки художників разом із головою Василем Свидою. Трохи поговорили, а на виході йому кажуть: «Тут тобі з Києва щось передали…» Колега просто з кишені витяг нагороду та вручив йому – як якийсь папірець. Художник був і радим, і сумним через те, що на церемонії не зміг бути присутнім – не ті були часи. 

P. S. У 1951-му році Г. Глюк отримав уже світову відзнаку. Його роботу «Лісоруби на варті миру» в 1951 році нагородили на Венеційському бієнале. Перед цим картину відзначили у Києві та Львові на Декаді української літератури та мистецтва. Щоправда, вдома цю картину сильно розкритикували. Так, у «Закарпатській правді» 26 липня того ж року вийшла критична стаття, автором якої був Г. Похазніков. У ній було написано: «Так малювати радянську людину може тільки байдужий формаліст… Нема радості від праці…» Не звернути увагу на статтю в ті часи не можна було – газета була чи не єдиним джерелом інформації в регіоні. Існує версія, що авторами матеріалу були І. Чендей та А. Коцка. Кажуть, що на Глюка така критика вплинула дуже сильно. Проте він не здався і це його спонукало до створення монументальної картин.

Що цікаво, сам Гаврило Мартинович не критикував колег. Його улюбленою була така фраза: «В кожній роботі є щось хороше. Потрібно це хороше побачити».

Підготував Денис Фазекаш
Автор висловлює вдячність родині Гаврила Глюка за допомогу в підготовці матеріалу.
© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art