МЕМОРІАЛЬНИЙ БУДИНОК-МУЗЕЙ АНДРІЯ КОЦКИ

07

квітня

2017

У затишному куточку старого Ужгорода на вулиці Вінничній, 20 розташований будинок у стилі чехословацького конструктивізму, який із 1945 року був спочатку спільною творчою майстернею двох видатних закарпатських митців – народних художників України Василя Свиди (1913 – 1989) та Андрія Коцки (1911 – 1987).

У 1952 році Андрій Коцка подарував Василю Свиді своє житло на іншій вулиці, а сам із сім’єю оселився в цьому чудовому будинку-майстерні, де жив і творив до самої смерті у 1987 році. Як меморіальний музей, будинок відчинив свої двері для відвідувачів у травні 1990 року. Увесь інвентар, бібліотеку, архів, особисті речі та творчий доробок митця подарувала у фонд музею сестра художника – Ганна Коцка.

Густо обплетена виноградом будівля складається з шести кімнат на першому і цокольному поверхах. Зараз для відвідувачів відкрита меморіальна житлова кімната, меморіальна майстерня та сад художника. Біографічний розділ будинку-музею знаходиться у житловій кімнаті і розповідає про життєвий та творчий шлях митця. Її інтер’єр переносить відвідувача у далекі 30 – 40-ві роки ХХ століття, тобто в період, коли відбувається становлення Андрія Коцки як художника. Він закінчує Ужгородську семінарію, стає випускником Публічної школи малювання А. Ерделі та Й. Бокшая, вступає до Спілки художників Підкарпатської Русі, бере активну участь у художніх виставках. З жовтня 1940 р. до вересня 1942 р., отримавши спеціальну стипендію, митець перебуває у Римі, де навчається в Академії образотворчих мистецтв, а згодом проходить курси малюнку в Академії Св. Луки. Затишна кімната, меблі, начиння, все, що оточувало митця за життя, дають змогу уявити тогочасний побут художника. Майстерня художника – це простора кімната-студія, з якої є вихід на ганок і чудовий сад. Саме у цій кімнаті народжувались живописні шедеври Коцки.

Художник був не лише віртуозом пензля, а й прекрасно грав на скрипці, володів декількома іноземними мовами, багато читав, колекціонував кераміку, особисто робив підрамники та рами до своїх картин. Андрій Коцка був надзвичайно вимогливий до себе та своєї творчості. Після написання нової картини, щоразу довго вдивлявся у неї – прискіпливо і вимогливо. Якщо вирішував, що робота не вдалася, відкладав її у стос, навіть не підписуючи. У майстерні знаходиться мольберт з недописаною картиною маестро, годинник, що зупинився у той же день, як не стало митця, скрипка у футлярі, дерев’яний верстат для виготовлення рам, величезний стелаж із книгами на багатьох мовах. Справжньою окрасою будинку-музею є невеликий, але вдало розташований мальовничий сад, де росте чимало плодових дерев і кущів, а також рідкісних декоративних видів європейської та місцевої флори.

Особливо цінною є мистецька складова меморіального будинку-музею, що налічує декілька сотень живописних робіт Андрія Коцки та близько трьох тисяч графічних творів і ескізів художника. Щоправда, через обмаль виставкової площі і меморіальний формат закладу, для огляду відвідувачам доступна лише незначна частина творчої спадщини митця.